Найкрасивіший квартал П'ятигорська знаходиться в нижній частині долини, де є набережна, з гарними деревами та сидіннями, обабіч якої рядок красивих будинків, що стоять на скелях. Постійне населення складається лише з державних службовців уряду, гарнізону та кількох невиліковних інвалідів. Будівель корони багато, в тому числі, крім лазні, грецька церква, дуже великий готель для чужинців, концертний зал, благодійна установа, госпіталь для поранених офіцерів з Кавказу, казарми та ін.
Взагалі П'ятигорськ - це не стільки місто, скільки чудове зібрання заміських будинків, де кілька місяців на рік проживає багата аристократія. Кожна річ тут гарна й ошатована, демонструє ті ознаки достатку, які люблять бачити навколо себе російські дворяни. Там немає нічого, що б образило око чи засмутило серце, ні бідного класу, ні кают, ні біди. Це вдале місце, призначене для показу дамам і принцам, придворним і генералам імперії лише приємних образів, зібраних із усього, що є привабливим у природі та мистецтві. Тож що дивно, якщо літопис цього місця рясніє дивовижними ліками! Лікар, який є розумною людиною, мабуть сумніваючись у єдиній ефективності води, зробив свій внесок, щоб перетворити П'ятигорськ на земний рай; але слід визнати, що його погляди були чудово зрозумілі та пропаговані імператором, який завжди схильний демонструвати пишність у найповерхневіших речах. Розкішна вишуканість просунута тут настільки далеко, що прекрасні та надзвичайно лініві дами Москви та Санкт-Петербурга можуть ремонтувати свої ванни, не відриваючись від свого стильного обладнання; та все ж джерела майже всі з них знаходяться на кількох сотнях ярдів над долиною. Які селянські панщини, скільки праці і страждань представляють ці просторі дороги! Ніхто, окрім російського уряду, не здатний на таку відвагу!
Хоча сезон поливу вже закінчився, коли ми прибули, з лікарем було ще кілька пацієнтів, які значно додали задоволення від наших вечірніх зустрічей. Серед них був молодий офіцер, який повернувся з двома тяжкими пораненнями з походу проти черкесів. Розповіді, які він розповідав нам про свою кампанію та про жахливі епізоди, свідком яких він був, часто змушували нас здригатися. Дорого заплатили росіяни за захоплення деяких спалених сіл. Вони втратили половину своїх людей і 120 офіцерів. Один із друзів нашого інваліда підібрав гарненьку черкеску, матір якої вбили на його очах. Жалкуючи над долею бідної сироти, офіцер відвіз її на своєму коні, а приїхавши до П'ятигорська, помістив її в пансіон, який утримували деякі француженки. Ми поїхали до неї та були зачаровані її красою, яка обіцяла підтримати репутацію її країни в цьому відношенні.