Як економіст і адміністратор, М. Реброфа можна порівняти з найвидатнішими людьми Європи, а його виробничі підприємства є тим більш заслуговуючими, оскільки він позбавлений допомоги книг. Знаючи лише свою рідну мову, яка дуже бідна для таких практичних робіт, які відповідали б його цілям, він не має нічого, крім кількох поганих перекладів французьких та німецьких творів, які мало б користі, якби не для його власної високої проникливості.
Його сади наповнені всіма європейськими фруктами та декількома видами винограду, з яких він отримує великий прибуток. Серед них я особливо звернув увагу на сорт Ширас, який не має кісточок. Також я не повинен забувати його чудове вино oeil de perdrix, яке він щодня подавав перед нами після обіду з гордістю виробника. Ніщо не могло перевищити його задоволення, почувши, як ми порівнюємо його з найкращими урожаями Франції, як ми це щиро зробили під час нашого першого приїзду. Згодом наш ентузіазм трохи охолов; але це не мало значення; наш господар все ще був переконаний, що його вино може конкурувати з найкращим виробленим у Шампані.
Нам було боляче кидати Володимирівку. Якби сезон був менш просунутим, ми б охоче залишилися там ще на тиждень; але нам залишилося побувати на Кавказі, а вересень добігав кінця. Отже, нам довелося поспішити й скористатися гарною погодою, яка ще залишалася для нас. Коні пана Реброфа доправили нас до Бургон-Маджар, власності генерала Скагінського. Воно розташоване на Кумі, приблизно в тридцяти верстах від Володимирівки, як і вона, має чудові ліси та чудові краєвиди. Ми мали намір тільки поміняти коней там, але стюард, який чекав нас два дні, вирішив інакше, і, щоб догодити йому, ми були змушені втратити два дні в його компанії. Наша поступливість не поширилася б так далеко, якби наш вибір був вільним; але в той момент, коли ми увійшли до його дверей, він сказав нам дуже позитивно, що ми не повинні мати коней до післязавтра. Ми марно блукали й благали; ми були змушені підкоритися тиранії, яка була радше підлесливою, ніж приємною. Труднощі з розумінням один одного без перекладача додали нашому збентеженню та поганому гумору. Вся розмова першого дня складалася з двох слів можна (можна залишитися) і нільза (не можна). Але якщо відкинути втрату двох днів, які тоді були дуже дорогоцінними, мушу визнати, що наш час минув добре, і наш господар зробив усе можливе, щоб нас розважити.