Ногайці досить суворо дотримуються заповідей ісламу. У їхній країні одинадцять мечетей, а в кожному селі є кілька молитовних будинків. Їх духовенство підпорядковується муфтію Криму та його представнику, який проживає в аулі Еммаут; вони складаються з ефенді моллахів, молласів і кадіїв. Молли беруть десятину з усього зерна та сорокову частину з худоби. Їх функції полягають у тому, щоб закликати людей до молитви, молитися за хворих, писати талісмани, головувати на жертвопринесеннях, шлюбах і похоронах, а також виконувати всі обряди публічного поклоніння. Ефенді моллах оформляє шлюбні та розлучні документи; і разом із старостами села вони вирішують усі суперечки та позови між чоловіком і жінкою, а також усі питання щодо продажу останньої. Вони також виконують разом з каді обов'язки тлумачів законів і наставників Корану. Обрізання, якому хлопчики піддаються в десять-дванадцять років, виконує баб (батько), посада якого передається у спадок. Хаджі, або паломники, які відвідали Каабу в Мецці, хоч і не мають офіційних обов'язків, все ж володіють великим авторитетом, і до них звертаються майже в усіх випадках; вони відрізняються зеленою або білою хусткою, намотаною на вовняні шапки. Паломництво до Мекки не є обов'язковим для ногайців, які зазвичай звільняються від нього за допомогою приношень і жертвоприношень. Нові заходи, прийняті росіянами, дуже ускладнюють цю подорож, і татари повинні незабаром зовсім відмовитися від неї. Кожна особа зобов'язана перед тим, як вирушити, довести, що вона бере з собою принаймні 120_l.; його паспорт коштує йому майже 8_l., і якщо він не повернеться, все село, де він народився, зобов'язане платити його квоту податку, поки не буде зроблено новий перепис населення.
Спокутні жертви дуже поширені серед ногайців: вони відбуваються під час Курбан-Байраму, з нагоди смерті, для поминання померлих, під час весілля, після повернення з подорожі та як спокута за невиконання будь-якого релігійного обов'язку. Ті, хто пропонує їх, запрошують до своїх домів своїх друзів і родичів, а також бідних жителів села, яким вони віддають значну частину жертви, якою є або вівця, або корова, залежно від заможності особи чи важливості події.