Князі цієї імперії були монголами чи татарами, але більшість підданих складали турки. Здається навіть, що останні становили значну частину армій Чингісхана в його пізніх походах. Таким чином, турецька мова залишалася панівною в Капшаці, Малій і Великій Бухарі, а також у башкирів і чувачів. Кілька монгольських слів ще зустрічаються в турецькому діалекті російських магометан, але вони надзвичайно рідкісні, і це можна легко пояснити. Воїни монгольської армії були, звісно, холостяками, і коли вони одружувалися з капчаками, їхні діти перейняли мову матерів. Самі правителі цієї нової імперії незабаром прийняли магометанство. Береке, брат і наступник Бату, подав перший приклад; Усбек-хан, який правив у 1305 році, наслідував його стопи і оголосив себе захисником ісламу, який відтоді став віровченням як завойовників, так і завойованих.
З попереднього твердження не слід робити висновок, що турки й монголи, можливо, не належали в більш віддалені часи до однієї й тієї самої раси; ми не зовсім такої думки; ми розглядали турецьку расу лише в тих умовах, в яких вона з'явилася в Європі та Азії приблизно в дванадцятому столітті, тобто видозмінена внаслідок тривалого контакту з кавказькими народами, і ми взагалі залишили поза увагою те, що вона могла бути раніше. Більше того, якщо Де Гінь справедливо поінформований, мешканці Капшаку справді мають монгольське походження, і воїни Чингісхана постаралися довести їм, що вони їхні земляки.
Наприкінці п'ятнадцятого століття імперія Капшака була розділена на кілька ханств - Касанське, Астраханське і Кримське, правителі яких, нащадки Чингіза, були монголами; але тоді вони вже не мали армії, залученої з внутрішньої Азії, і турецький елемент нарешті переміг над усім населенням. Проте не можна заперечувати, що магометанські орди Русі мають певну схожість з монгольськими, і це, як правило, підтверджує ідеї, які ми висловили вище. Але тоді очевидно, що дві нації, які так довго служили під одними прапорами та жили під одним урядом, мабуть, уклали між собою шлюби, і що їхня кров часто змішувалась. Крім того, це надзвичайно дивовижний факт, з якою стійкістю монгольський тип зберігає свою ідентичність, незважаючи на змішання багатьох поколінь; достатньо кількох шлюбів, щоб протягом певного часу поширити його сліди на цілий народ. Один приклад цього я бачив у козаків, які живуть серед калмиків близько двохсот років.
Татари в горах Криму рідше виявляють монгольські риси; серед них часто зустрічається грецький профіль. Ця різниця пояснюється їхньою сумішшю з готами, греками та залишками інших народів, які послідовно заполонили півострів.