Їх спосіб обробітку землі вкрай неповноцінний; у них погані плуги, запряжені чотирма чи п’ятьма парами волів, тоді як їхні сусіди, німці, виконують набагато більше роботи, крім двох. Збір врожаю зазвичай відбувається в липні, і це сезон великої радості. Циганські музиканти гуляють по країні в цей період і збирають достатній запас пшениці та проса. Кукурудзу витоптують кіньми просто неба: найкраща, яка називається arnaout, продається по сім-дванадцять рублів за четверть. Територія ногайців все ще є спільною власністю, і відсутність кінцевих кордонів викликає багато сварок, особливо під час жнив.
За звичаєм у східних народів всю домашню працю виконують ногайські жінки, бо чоловіки вважають, що брати в цьому участь їм нижче. Тому бідна мати сімейства зобов’язана своїми руками готувати їжу, прати білизну, доїти корів і кобил, ремонтувати будинок, збивати масло і т. д., піклуватися про дітей. Вона також повинна зібрати дрова, приготувати всі напої, зробити свічки та мило, одягнути овечі шкури, щоб зробити пеліси для всієї родини. Це важка клопітка, і кількох років такого подружнього життя вистачає, щоб її постаріти. За таких обставин не дивно, що ногайці не можуть задовольнитися однією дружиною, і що покупка молодих дівчат є для них такою важливою і дорогою справою.
Чоловік зазвичай вибирає собі дружину з глухого села; адже кожен молодий чоловік вважає справою честі не бачити свою дружину до шлюбу. Єдина подробиця, яку він хоче дізнатися побічно, це те, чи ця жінка повна і має довге волосся. Коли його вибір визначений, він торгується з батьком або родичами дівчини про ціну, яку він повинен заплатити за неї. Красива дівчина з доброї сім'ї коштує чотириста-п'ятсот карбованців, крім пари десятків корів і ще кількох звірів. Молоді вдови дешевші, а старі задарма. Ціна за наречену сватається на місці, а кінь і два воли вважаються еквівалентними парі корів. Зі схильностями дівчини ніколи не звертаються, і вона підпорядковується своїй долі зі стоїчною байдужістю; їй дають сукні, матраци та подушки в якості приданого. Часто сватають, коли наречена ще в колисці, частину обумовленої суми вносить батько нареченого, а коли дівчині виповнюється тринадцять-чотирнадцять років, шлюб відбувається без протидії з боку молодого. Але ця торгівля дівчатами часто стає причиною тривалих судових процесів між родинами. Щоб запобігти зарученням, трапляються різні нещасні випадки, такі як каліцтво, втрата здоров’я чи краси, і, перш за все, недобросовісність, і звідси виникає ворожнеча, яка часто передається від одного покоління до іншого.
Жінки гірської раси кримських татар і калмицькі жінки коштують дешевше, ніж молоді ногайські дівчата, і їх купують бідні верстви.