Великий сорокаденний піст Рамазан суворо дотримується лише особами похилого віку обох статей. Цікаво, що обов'язок молитися покладається лише на осіб у віці сорока чи п'ятдесяти років; сьомий день мусульманського тижня, який відповідає нашій п'ятниці, святкують лише священики та деякі побожні люди похилого віку. Заборона на вино зовсім не зважає на молодь, особливо в подорожах. Загалом підростаюче покоління ногайців дуже мало зважає на заповіді Магомета і аж ніяк не поділяє релігійний фанатизм азіатських мусульман. Довгі та красиві бороди у них у великій пошані. Старі люди голять всю голову, а молоді залишають невеликий пучок, що росте на маківці. Цей звичай зобов'язує їх носити вовняні шапки в усі пори року.
У ногайців зазвичай дві дружини, а деякі навіть три, але це дуже рідкісний випадок. Багаточисленність і продажність дружин часто спричиняють сварки, бійки та криваву помсту.
Милосердя, яке в Корані вважається однією з найбільших чеснот, поширюється лише на бідних, які жебракують від дому до дому і яким зазвичай дають трохи хліба та пшона. Сироти та старі залишаються на піклування своїх друзів чи родичів, бо ногайці не мають громадського закладу для незаможних. Вірність ногайців загальновідома; навіть найзлодійкіші з них ніколи не зрадять покладеної на них довіри. Щодо давньої гостинності, то тепер вона виявляється тільки через звичку і дуже рідко через чесноти. Проте вони незмінно привітно приймають кожного літнього мусульманина чи хаджію, і в цих випадках їхня гостинність цілком патріархальна. Благоговіння перед літніми людьми вважається для них священним обов'язком.
Однією з найяскравіших рис цих татар є їхнє надмірне марнославство щодо всього, що стосується знатності їхніх предків. Це проявляється не тільки по відношенню до незнайомців, але і в їхніх відносинах один з одним. Вони також висловлюють найглибшу зневагу до персів, турків і навіть до гірських татар Криму, і вважають ганьбою вступати в шлюби з тими народами, які все ж мають одну віру, якщо не одного походження з ними самими.
Ногай чергує повну безтурботність і надзвичайну напругу, так що, щоб отримати з нього якийсь прибуток, він повинен зайнятися дорученою роботою, а не денним. Ця лінь, однак, є не стільки пороком, притаманним характеру нації, скільки результатом її старого бродяжнього й хиткого існування та її обмежених потреб. З іншого боку, звички кочівників інших часів надзвичайно розвинули здібності цього народу, і будь то ремісники чи підмайстри, землероби чи фабриканти, ногайці незмінно демонструють великі здібності та вміння.