Нинішній хан хіргизів — Джангур Букевич, який має славу здібної людини і прагне запровадити європейську цивілізацію серед свого народу. Імператор Микола поставив для нього гарний дерев'яний будинок біля підніжжя піщаних пагорбів під назвою Рин Піски, але він рідко живе в ньому. Пізніше завдяки наполегливому втручанню російських працівників було зведено кілька мізерних будинків, але було б екстравагантно споглядати в десятках кают елементи майбутньої столиці, як із задоволенням це робить певний петербурзький журнал. Хирги не так легко покинуть свій шлях кочування. Їх територія навряд чи краща, ніж у калмиків; а сам їхній хан, змушений більшу частину року стояти табором, щоб знайти корм для своєї худоби, повертається до своєї удаваної столиці лише тоді, коли негода зима виганяє його з повстяної кібітки. Треба проявляти крайню обережність і сувору критику щодо всього, що стосується Росії, щоб ми дійшли до істини; бо інакше ми щомиті будемо наражатися на небезпеку помилково прийняти за ознаку покращення та збільшення процвітання те, що є лише результатом свавільної влади. Ми неодноразово помічали випадки подібних помилок з боку мандрівників, які нещодавно побували в південних частинах імперії. Ніколи жодна влада не була більш марнотратною на зовнішні прикраси, ніж московська; Росія з усіх країн найбільш щедро витрачає гроші, щоб порадувати око. Потьомкіну належить честь того, що він першим обіграв ці містифікації, коли поставив незвичайні села й стада худоби на всьому шляху, яким йшла Катерина II. під час подорожі до Криму. Відтоді у нього не бракувало наступників. Алеї акацій проростають чарами в нових містах; церкви і будинки з колонами і портиками; чудові парні орли з короною і скіпетром; на всіх руках видно численні бюрократичні таблички з позолоченими написами тощо. Ця манія бажання здаватися ким не є, яка завжди була характерною для росіян, видається нам однією з найбільших перешкод для справжнього вдосконалення і однією з найнебезпечніших хвороб імперії. Звичайно, відсталим людям, які прагнуть поставити себе на один рівень зі своїми більш розвиненими сусідами, нелегко уникнути цієї вади; але в Росії, на жаль, систематизовано штучну показуху; воно не тільки існує серед окремих осіб, але воно формує основу всіх актів уряду; від одного кінця імперії до іншого, у містах і в степах Каспійського моря, скрізь можна знайти його дорогі сценічні декорації; це стало метою і незмінною ідеєю кожної людини, від державного міністра до найнижчого служителя; і в той час як мільйони марно витрачаються на оздоблення драпіровок театру, каркас соціальної будівлі може піти до руйнації. Майбутній добробут і справжній прогрес країни вважаються маловажливими, якщо задовольнити суєту дня і добре зіграти комедію перед його величністю та чужинцями, яких цікавість спонукає відвідати Росію.
Буддизм у степу — Духовенство, обряди та киргизи
сторінка 299/506