Крім калмиків, єдиних законних власників землі, в ці степи вторгаються й інші кочівники. Такими є турки, яких росіяни називають трушменами. Вони мають свої землі в уряді Кавказу, між Кумою і Тереком; але оскільки незліченні зграї комарів, що кишать у цих регіонах влітку, роблять їх майже непридатними для проживання верблюдів та іншої худоби, туркомани переходять через Куму, що знаходиться під їхньою владою, а деякі ногайські орди, які перебувають у такому ж скрутному становищі, отаборюються серед калмиків і під час гарної погоди займають значну частину степу між Кумою та Манічем. Це вторгнення часто викликало різке обурення калмиків, і влада була змушена втрутитися, щоб заспокоїти чвари. Але оскільки виділити туркоману літній табір є конче обов'язковою умовою, уряд не трохи спантеличився, як розрубати гордіїв вузол. Але під час нашого перебування в Астрахані був прийнятий спосіб. Було вирішено відібрати у калмиків частину території, якою вони володіють вздовж Калауса, і якою вони не користуються, і віддати її туркам. Оскільки ця територія була повністю ізольованою, було вирішено дозволити дорогу шириною шість кілометрів (три милі шість стадій) для проходу їхніх отар. Ніщо не може передати більш вражаючу картину цих посушливих регіонів, ніж ця схема дороги завширшки майже чотири милі, що тягнеться більш ніж на шістдесят ліг.
Турки увійшли в Росію в обозі калмиків, чиїми рабами вони, здається, були. Зараз вони сильно змішалися з ногайцями, як і вони сповідують магометанство. Вони нараховують 3838 наметів. Єдиний обов'язок, покладений на них, - це передача зерна, призначеного для кавказької армії. Вони отримують свої вантажі в Кумській, де судна з Астрахані вивантажують свої вантажі, а звідти прямують до Тереку і часто до Тифліса в Грузії. Ця послуга вважається їм дуже обтяжливою, і вони давно вимагають дозволу платити податки грошима. У цьому бізнесі вони використовують візки з двома колесами великого діаметру, запряжені волами, бо верблюдів і коней майже не використовують. Турки зберегли старі добрі звичаї рідного краю; вони найбільші грабіжники в степах і єдиний народ, до якого є справжня причина ставитися з недовірою. Перед кінцем літа, у другій половині серпня, турки починають відступати за Куму, в уряд Кавказу.
Татарська орда під назвою Сиртоф так само отаборилася на землях калмиків, за шістдесят миль від Астрахані, по дорозі на Кисляр. Він нараховує лише 112 наметів, а оскільки землі, які він займає, не мають великого значення, ніхто не думає його турбувати.