Розповідь про нашу подорож берегами Волги та каспійськими степами дасть читачеві уявлення про дивні та вражаючі звички орд кочівників, які блукають зі своїми отарами по тих величезних пустелях і поклоняються своїм ламітським божествам з усією пишністю та запалом народів Тібету. Доповненням до тих первинних уявлень стане наш історико-політичний нарис. Проте ми аж ніяк не маємо наміру дати повну історію калмиків; така робота була б надто великою, і вимагала б надто довгих і важких досліджень, щоб її можна було втиснути в наші рамки. Зараз ми лише кинемо швидкий погляд на минулу історію великих монгольських родин; ми зупинимося головним чином на їх дійсному стані, а потім, порівнюючи наші власні спостереження з висловлюваннями попередніх авторів, ми спробуємо пролити нове світло на історію азіатських рас, що населяють південь Росії.
Паллас і Б. Бергман, єдині мандрівники, які докладали зусиль, щоб дослідити історію калмиків в уряді Астрахані, залишили нам деякі цінні подробиці про їхні звичаї, звичаї та релігію. Але Паллас подорожував у 1769 році, і обставини значно змінилися з його днів. Б. Берґманн відвідав калмиків на початку цього століття, і варто шкодувати, що його робота, яка містить таку важливу інформацію про мови та релігійні книги монголів, не звертає уваги на будь-які питання, пов’язані з їхнім політичним управлінням та організацією.
Не дивно, що досі так мало відомо про калмицькі орди, адже екскурсії віддаленими степами Каспійського моря представляють труднощі й труднощі, які мало хто з мандрівників може витримати. Щоб подолати величезні рівнини, які майже скрізь позбавлені прісної води, де людина часто проходить 100 ліг, не побачивши жодного сліду людського життя, і де ґрунт, оголений рослинністю, не пропонує іншого різноманіття, окрім пісків і солонуватих озер, безсумнівно, має бути спонуканий сильним мотивом. Але щоб скласти точне уявлення про мешканців цих пустель, про їхній характер і спосіб життя, необхідно побути під їхніми наметами. Саме в околицях Сарепти мандрівник, що прибуває з півночі, зустрічає перших калмицьких кібітків. Далі табори простягаються через Маніч і Куму до підніжжя великого Кавказького хребта. Ми досліджували всю цю країну, побували в найвіддаленіших куточках степу і бачили калмиків у розвиненому соціальному стані в князя Тумена та в примітивному стані під їхніми наметами. Таким чином ми отримали можливість збирати нашу інформацію про історію та сучасний стан цього унікального народу Європи.