Потім війська Аюки взяли участь у знаменитій експедиції Петра Великого проти Персії, під час якої вони зробили великі послуги Росії. З цієї нагоди калмицький хан мав блискучу бесіду з царем. Петро прийняв його на своїй галері на Волзі, поблизу Саратова, і поставився до нього та його дружини з усіма почестями, належними государям. Аюка тоді перебував на вершині своєї могутності і мало зважав на присягу на вірність Росії, яку склали його попередники. Петро вимагав від нього 10 000 чоловік, а він надав 5000. Приблизно в цей час з Китаю через Сибір прибуло посольство під особливим захистом Росії, яке з'явилося до Аюки-хана нібито з метою переговорів з ним про повернення одного з його племінників, який з невідомих нам причин утримувався при імператорському дворі. Але ми вважаємо, що головною метою посольства було підтримання політичних відносин з калмиками, яких китайський уряд хотів повернути під свою владу. Аюка, наслідуючи приклад своїх попередників, не перервав усіх зв'язків із Піднебесною імперією і навіть надіслав імператору багаті дарунки в 1698 році. Тому важливо було плекати цю прихильність, якою китайці сподівалися рано чи пізно скористатися. Звичайно, не слід припускати, що ці наміри висловлювалися офіційно; і ми не можемо не дивуватися байдужості російського уряду або спритності, з якою китайці скористалися допомогою самої Росії, щоб досягти своїх цілей. Але під час різних бесід між Аюкою та Тулішенем, главою посольства, питання підтримання тісних зв'язків між двома народами широко обговорювалося, і було вжито всіх необхідних заходів, щоб не викликати підозр у Росії і тим самим не закрити єдиний шлях сполучення, який був для них відкритий.[37]
Айоукі правив близько п'ятдесяти років. Після його смерті в 1724 р. серед калмиків знову спалахнули старі чвари; Росія вдало використала нагоду зламати незалежність орд, безпосередньо втручаючись у їхні внутрішні справи, і їхні князі незабаром стали підкорятися імперському скіпетру. Відтепер ханську гідність надавали тільки московські царі, а племена були під особливим контролем російського полководця, який називався pristof.