За одностайною думкою всіх істориків, регіони, що примикають до Алтайських гір, і особливо ті, що на південь від цього великого ланцюга, здається, з незапам'ятних часів були колискою і володінням монгольських племен. Спочатку розділені на дві гілки, які постійно ворогували між собою, монголи нарешті об’єдналися в одну велику націю під проводом славетного Чингісхана, і таким чином було закладено основу тієї грізної сили, яка мала захопити майже всю Східну Європу. Але після смерті Чингісхана старий розбрат спалахнув з новим насильством і закінчився лише взаємним знищенням двох великих монгольських племен. Власне монголи були змушені підкоритися китайцям, яких вони раніше перемогли, і чотири нації, що утворили Doerboen OEroet, розпорошилися по всій півночі Азії. Коіти після довгих воєн поширилися по Монголії та Тібету; туеммоїти або туммути оселилися вздовж великої китайської стіни, де вони залишаються донині; під руським скіпетром тепер бургські бурати, які вже за часів Чингісхана населяли гори, прилеглі до озера Баркал; елевти, останні з чотирьох, більш відомі в Європі та Західній Азії під ім'ям калмиків.
Згідно з давніми народними переказами, більша частина елевтів здійснила похід на захід і загубилася на Кавказі задовго до часів Чингісхана. Саме до тієї епохи деякі історики відносять походження слова Kalmuck, яке вони походять від kalimak, відрізаний, залишений, і вони припускають, що це позначення застосовувалося до всіх тих елевтів, які не супроводжували своїх братів на захід. Відповідно до Бергмана, калімак також означає невіруючий, і це ім'я цілком природно було дано народом Азії, який дотримувався первісної релігії, елевтам, коли вони стали наверненими в буддизм. Ми залишаємо компетентним суддям завдання вирішити, яке пояснення є більш раціональним або вірогідним.
Елевти або калмуки стверджують, що в давні часи вони жили в країнах, що лежать між Кохо-Нур (Блакитним озером) і Тібетом. Їхній поділ на чотири великі племена, кожне під керівництвом незалежного князя, походить, ймовірно, з розпаду монгольської влади. Ці племена, залишки яких існують донині, — кошоти, дербети, сонгари та торгоути. Кошоти, чиї вожді вважають себе родовими нащадками брата Чингісхана, були частково знищені в міжусобних війнах з Торгоутами та Сонгарами, а частково підкорені Китаєм. Лише невеликий залишок з них супроводжував дербетів до берегів Волги.