«Ті, хто після повстання, з тривогою розмірковуючи про злочин, за який їх ще не можуть змусити спокутувати провину, але за який, як вони добре розуміють, їх рано чи пізно покарають, благають дозволу повернутися під ярмо покори, є людьми, які підкоряються через страх; вони є підневільними підданими; ті ж, хто, маючи вибір — підкоритися ярму чи ні, все ж приходять і підкоряються йому добровільно та з власної волі, навіть коли немає жодної думки нав'язувати їм його, є людьми, які підкорилися лише тому, що така їхня воля; вони є підданими, які вільно віддали себе тому, кого обрали своїм правителем».
«Усі ті, хто зараз становить націю Торгоутів, не злякані небезпек довгої і виснажливої подорожі, сповнені єдиним бажанням забезпечити собі в майбутньому кращий спосіб життя та щасливішу долю, покинули місця, де вони жили далеко за нашим кордоном, з непохитною мужністю подолали простір у понад десять тисяч льє та вирушили зі свого краю. За власним бажанням, серед моїх підданих є не підпорядкування, викликане страхом, а добровільне і вільне підпорядкування, якщо таке взагалі було.
«Після заспокоєння західних кордонів моїх володінь, я зробив так, щоб землі мого домену, які знаходяться на Ілі, були передані під землю, і я зменшив данину, яка досі накладалася на сусідніх магометан. Я постановив, що Газаки та Пурути повинні разом формувати зовнішні межі імперії з того боку, і вони повинні керуватися на основі іноземних орд. Що стосується народів Анчієн і Бадакчан, оскільки вони все ще віддалені, я вирішив залишити їх вільними платити або не платити данину.
Нікому не потрібно червоніти, коли він може обмежити свої бажання; ніхто не має приводу для страху, коли він знає, як відмовитися від цього вчасно. Ось такі почуття спонукають мене. У всіх місцях під небом, аж до найвіддаленіших куточків за морем, є люди, які коряться під іменами рабів або підданих. Чи повинен я переконати себе, що всі вони підкоряються мені, і що вони вважають себе моїми васалами? Далеко від мене бути таким химеричним Я переконую себе, що без будь-якого втручання з мого боку, відтепер небо надихнуло їх цим задумом. Я мав би вчинити неправильно, щоб не відзначити цю подію в автентичному пам’ятнику.