Сухість атмосфери, яка тривала з того часу, як ми залишили Гуйдук, змінилася сильним дощем, коли ми дісталися Селеноі, і це було головною причиною нашого тривалого перебування там. У день нашого від'їзду небо виглядало досить загрозливо, хоч ми з невимовною радістю зайшли у вагон. Я б краще використав свій шанс на десять потопів у відкритому степу, ніж провів ще двадцять чотири години в Селеної; але доля хотіла певною мірою компенсувати нам наші недавні досади, подарувавши нам найприємнішу погоду, яку тільки могли бажати мандрівники. Дощ надав піску приємної твердості й, крім того, розповсюдив степ м’яким і приглушеним відтінком, який був надзвичайно приємним. Настала осінь з її різким ранковим повітрям і меланхолійними відтінками; і, звикнувши до пекучого сонячного світла, ми відчували, ніби перед нами відкривається земний рай. Ще за один день небо очистилося від останніх випарів і знову постало у всій своїй блакитній чистоті, всіяне лише кількома насиченими і теплими хмарами, які, здавалося, забрали посушливість пустелі. Але сонце втратило значну частину своєї сили, і хоча воно світило на нас без перешкод, ми досягли джерел Маніча, не відчуваючи особливих незручностей через спеку.
Ці джерела утворені западиною діаметром близько двадцяти п'яти верст, до якої сходяться кілька невеликих ярів. Вони були досить сухими, коли ми прибули до них, і всю околицю, перекриту невеликими солонуватими озерами, не було ніякої рослинності. Повна нестача води і фуражу завадила нам продовжити шлях до Дону, як ми збиралися, і мій чоловік був змушений призупинити свої вирівнювальні роботи. Звичайно, він не без жалю відклав вирішення своєї великої наукової проблеми до наступного року. Наші чоловіки були в гарному настрої, наше здоров’я чудове, і ми аж ніяк не були готові очікувати такої перешкоди, як та, яка зараз зупинила нас у курсі, якого ми йшли з такою наполегливістю; але природа веліла, і ми були змушені коритися.