Завершивши ці перші домовленості, ми продовжили запитувати нашого господаря, чи є в нього достатньо хліба, щоб заощадити нам. Дізнавшись від нашого супроводу причину нашого приходу, він був готовий до відповіді. Наша присутність була надто великою удачею для людини в крайньому стані злиднів, щоб дозволити нам вирватися з його рук, поки він не використає нас якнайкраще. Відповідно, він запротестував, що не може надати те, що нам потрібно, менше ніж за три-чотири дні, і ми мали всі підстави вважати, що нам пощастить, якщо ми вирвемося з його лап так дешево. Ця подія засвідчила, що наші підозри не були несправедливими, і його поведінка по відношенню до нас, його непристойні вимоги, його жадібність і крадіжки достатньо пояснили мотиви його екстравагантної радості від нашого приїзду.
У перший день нашої подорожі з ним, спокусившись чудовою дикою гускою, яку Антоній засмажив у наметі свого калмицького кухаря, він послав просити дозволу пообідати з нами, і зараз прибув, тримаючи в руці тарілку з мізерними скоринками, висушеними в печі, які він представив нам як чудові zouckari. Увесь час обіду він надзвичайно розважав нас своєю ненаситною обжерливістю та безперервним лепетанням: не було найменш кумедною частиною виступу бачити, як він відправляє на свою частку половину запліснявілого буханця, яку він продав нам того ранку за півтора рубля.
Під час нашого перебування в Селеної погоничі пішли до сусіднього табору, щоб отримати свіжих верблюдів замість своїх власних, які були втомлені більш ніж двотижневим маршем. Вони пообіцяли повернутися протягом двадцяти чотирьох годин, але ми їх знову не бачили аж через два дні, а потім у дуже жалюгідному становищі. Відповідно до розповіді одного з них, який був першим, хто прибув у великій біді, вони поводилися досить грубо з калмиками, які мали дати їм верблюдів, і останні помстилися, побивши їх, зв’язавши руки та ноги, і віднесли до одного зі своїх інспекторів, який тримав їх у в’язниці до наступного дня. Я ніколи не бачив більш страшної серії, ніж ці нещасні погоничі верблюдів, які з’являлися після повернення: в одного з них була забинтована голова, в іншого була перев’язана рука, третій шкутильгав, і з усіма поводилися дуже грубо. Ця пригода та величезна жадібність підполковника були не єдиними речами, які розважили або зацікавили нас у Селеної. На третій день нашого перебування раптово прибула велика кількість калмицьких сімей у дивному безладі та оголосила, що черкеси щойно показали себе за три версти від солеварні, на кордоні Куми.