Торгівля Астрахані, каспійські промисли та фінанси імперії

Мабуть, немає жодного міста Східної Європи, яке відігравало б більш важливу роль, ніж Астрахань, у торговельних відносинах між Європою та Азією. Розташований у нижній частині найбільшої судноплавної річки Європи, він сполучається з одного боку Каспійським морем з Туркоманією та північними регіонами Персії; з іншого боку, через Волгу і Дон, вона безпосередньо з'єднується з центральними провінціями Московської імперії та з усім узбережжям Чорного моря. З такими зручностями для перевезень Астрахань, природно, була б одним з головних пунктів транзиту для індійських товарів у середні віки, коли прохід через мис Доброї Надії був невідомий, а європейські мореплавці ще не з’явилися в Перській затоці. У середині тринадцятого сторіччя, після заснування імперії Капчаків і королівства Малої Тартарії, Каспійське море стало магістральною магістраллю для індійської торгівлі, з якою в ще раніші часи петченіги, попередники татар у Тавриді, здається, не були зовсім обізнані. Астрахань, з одного боку, і Солдая на Чорному морі, з іншого, стали двома великими морськими центрами татар і обмінювалися між ними товарами Європи й Азії за допомогою караванів на Кубані й Волзі.[20] З Солдаї індійські товари потім транспортувалися до Константинополя, де їх продавали або для провінцій імперії, або іноземцям, які торгували в цій столиці. Пізніше, приблизно в 1280 році, коли генуезці заволоділи узбережжям Тавриди, Солдая втратила своє комерційне значення, а чудова колонія Каффа стала центром усієї азіатської торгівлі. Торговельні відносини з Індією в цей період пожвавилися, особливо коли після розпаду імперії Капшаків, за правління Хаджі Девлет Черія, генуезці стали господарями Тани на Дону. Таким чином уся торгівля прянощами, ароматичними та лікарськими препаратами, парфумами, шовком та іншими виробами Сходу, які були затребувані в Європі, опинилася в руках тих відважних італійських спекулянтів, чиї зв’язки через Каспій, Перську затоку та каравани простягалися аж до Індії.