Згодом розширення російських володінь на південь до Кубані й Тереку та на схід до Уралу не залишилося без результатів. Безпека, забезпечена мандрівникам, певною мірою пожвавила торгівлю з Персією через Грузію. Астрахань знову відвідували перські та індуські купці, каравани з Хіви і Бухари; західні та східні береги Каспію знову стали відвідувати судна, а численні орди кочівників азіатських звичаїв, які тоді окупували степи Волги та Куми, чимало сприяли пожвавленню торгового обміну між Росією та Закавказькими регіонами [21].
У правління Катерини II. росіяни знову з'явилися за Кавказом на берегах Каспію; але лише за часів Олександра їхня влада остаточно встановилася в цих азіатських регіонах. Колись володарка величезної країни, що межувала з Персією та Туреччиною і омивалася Каспійським і Чорним морями, Росія, очевидно, володіла всіма можливими засобами для розвитку торгівлі між Європою та більшістю західних регіонів Азії на свою користь. Через Каспій і Волгу вона могла постачати всі свої центральні провінції перським шовком і бавовною, барвниками і ліками; крім того, вона могла монополізувати прибуток від транзиту товарів до ярмарків Німеччини та по Дунаю.