Але невдовзі спалахнула нова буря, страшніша за будь-яку з тих, що раніше стрясали землю Сходу. У 1453 році Магомет II. захопили Константинополь, а через двадцять років усі генуезькі колонії одна за одною потрапили під владу османів. Марно венеціанці прагнули привласнити собі торгівлю Чорного моря і Сходу; їхні зусилля були безрезультатними, і було категорично оголошено про закриття Дарданелл. Таким чином старі зв’язки між Європою та Азією були розірвані, і на багато років дорогоцінні товари зі Сходу перестали знаходити шлях до Європи. Але оскільки вони користувалися великим попитом і були дуже дорогими, купці зуміли знайти для них новий шлях, і Смірна стала їхньою пристанищем. Однак становище цього міста далеко не компенсувало недоліки тривалого, небезпечного й дорогого сухопутного транспорту. Тому індійська торгівля залишалася в млявому стані, доки відкриття Васко де Гами не відкрило новий шлях для людей Заходу.
Смірна зберігала монополію східної торгівлі більше 250 років; і до середини сімнадцятого століття Персія була першою перевалкою для індійської продукції, яка надходила туди через Перську затоку, Афганістан і Білухистан. Частково їх споживали в країні, а решту доставляли або до Смірни Ерзерумом і Багдадом, або до Росії Каспійським морем і Грузією. В результаті цієї великої торговельної революції регіони, що тепер становлять південно-східні провінції Росії, втратили всю свою важливість щодо перевезень між Європою та Азією. Великі склади Каффа і Тана занепали, усі шляхи, що вели до них, були покинуті. Великі каравани на Волзі та Кубані зникли, судноплавство по Каспію було майже знищено, а Астрахань була зведена виключно до місцевої торгівлі з прилеглими районами Росії.