Клімат Астрахані сухий і дуже жаркий. Протягом трьох місяців стовпчик термометра вдень рідко опускався нижче 95. Ця велика спека виснажує як розум, так і тіло, і в достатній мірі пояснює надзвичайну лінощі мешканців. Але через свою сухість атмосфера має прозору чистоту, яка зачаровує художника, надаючи, як і кожному об’єкту, теплоту та прозорість, гідні Італії.
Дуже серйозним джерелом роздратування для астраханцев, а тим більше для іноземців, є рій мошок та інших комах, які наповнюють повітря в певні пори року. Їхні наполегливі напади перешкоджають усім запобіжним заходам; даремно ти вночі оточуєшся марлею, а вдень змиряєшся з цілковитою темрявою, не менше ти переслідуєшся ними і виснажуєш себе безрезультатними зусиллями проти невидимого ворога.
У верхній частині міста бурять артезіанську свердловину. Коли ми були там, вони досягли глибини 166 ярдів; але замість води вирвався струмінь карбюрованого водню, який горів три тижні з великим блиском.
Зараз в Астрахані 146 вулиць, 46 площ, 8 ринків, сквер, 11 дерев'яних і 9 земляних мостів, 37 церков (34 кам'яних, 3 дерев'яних), з них 2 собори; 15 мечетей, з них 2 кам'яних; 3883 будинки, з них 288 кам'яні, решта дерев'яні. Усі оповіді про подорожі розповідають про астраханські сади та про чудові плоди, які в них вирощують. На жаль, це чиста вигадка, адже навколо міста є лише 75 садів чи виноградників, і тільки за допомогою зрошення перськими колесами вони стають продуктивними. Крім того, усі плоди цього місця дуже погані, якщо не зовсім погані. Один тільки виноград стерпний і дуже різноманітний, придатний до столу, але жоден з них не придатний для виготовлення вина. Що ж до знаменитих кавунів, то в країні вони в дуже низькій пошані, а жителі міста говорять лише про херсонські та кримські. Однак цілком можливо, що астраханський плід заслужив свою високу репутацію ще до московського панування. Тут, як і всюди, російське населення, зайнявши місце татар, могло лише знищити сільськогосподарські ресурси країни. Російські городяни, будучи виключно торговцями і крамарями і ніколи не займалися сільськими справами, городи майже всі належать татарам і вірменам.