Кімната, де ми пили чай, незабаром наповнилася російською та козацькою старшиною, гостями князя, і таким чином набула європейського вигляду, якого ми зовсім не очікували після відходу пароплава. Але чи це ми прийшли побачити? Дивитися на російських офіцерів і предмети меблів відомої моди, брати караванний чай зі срібної таці та розмовляти по-французьки, що ми виїхали з Астрахані? Невдовзі ці роздуми змінилися таємною насолодою від знайомства з образом Європи навіть серед калмиків і можливості без допомоги драгомана засвідчити чарівну польську леді, яка виконувала честь у вітальні, задоволення, яке приносила нам її присутність. Старий принц Тумен, голова родини, приєднався до нас і з надзвичайною ввічливістю подякував нам за наш люб’язний візит.
Після того, як перші заходи були закінчені, мене провели до дуже гарної кімнати з вікнами, що виходили на велику веранду. Я знайшов у ньому срібний туалетний прилад, дуже елегантні меблі та багато рідкісних і дорогоцінних предметів. Моє здивування дедалі зростало, коли я споглядав цю аристократичну розкіш. Даремно я шукав щось, що могло б нагадати мені про калмиків; ніщо навколо мене не мало відтінку couleur locale; усе, здавалося, скоріше вказувало на місце проживання багатого азіатського набоба; і якщо трохи постаратися уяви, я міг би легко уявити себе перенесеним у дивовижний світ фей, коли я дивився на той чудовий палац, оточений водою, з його зовнішністю, усіяною балконами та фантастичними прикрасами, а його інтер’єр увесь наповнений оксамитом, гобеленами та кристалами, ніби дотик чарівної палички змусив усі ці дива початися з лона. Волга! І що довершило ілюзію, так це думка, що автором цих вундеркіндів був калмицький князь, вождь тих напівдиких племен, які бродять по піщаних рівнинах Каспійського моря, шанувальник великого лами, віруючий у метемпсихоз; Коротше кажучи, одна з тих істот, існування яких здається нам майже казковим, така безліч таємничих легенд пробуджує їхні імена в пам’яті.
Невдовзі мадам Закаревич познайомила мене з усім, що я хотів знати про князів Тумене та про себе. Її чоловік, який довгий час був куратором калмиків, помер кілька років тому, став жертвою чесності, з якою він виконував свою посаду. Співробітники, розлючені через те, що вони не можуть грабувати, об’єдналися, щоб притягнути його до суду, і переслідували його до останньої хвилини своїми підступними інтригами. Його дружина, яка має весь пристрасний характер поляків, відтоді активно займається захистом його пам’яті, присвячуючи цьому святому завданню час, гроші та важкі подорожі з чудовою наполегливістю. Довга дружба існує між нею та принцом Тумене, з чиєю дочкою та супутницею вона зазвичай проводить частину літа.