Усе наше бажання було прибути до князя до відходу пароплава; а щодо гулянь, то ми вже покинули всі думки про них. З того, що нам розповіла мадам Фадьє, ми були цілком спокійні й не сумнівалися, що ми знайдемо всю компанію, зібрану в Калмуцькому палаці. Уявіть собі, як тоді наш розчарування, коли наш човняр раптом гукнув «пароплав!» вказуючи при цьому на легенький димок, що піднімався над деревами. Я не дуже схильний до забобонів, але ця очевидна фатальність була занадто важкою для моєї філософії. Ось найкраща частина задоволення, якого ми очікували від цієї нещасливої подорожі, була вибита з нас одним ударом, і що в ту саму мить, коли ми лестили собі, ми подолали всі перешкоди! пароплав гордо й тріумфально проминув трохи віддалік від нас, зі своєю радісною музикою, яка, здавалося, ображала наше розчарування, а наш бідолашний маленький човен, який, наче горіхову шкаралупу, підкидав хвиля збентеженого судна, навіть не мав честі бути поміченим спочатку. Нарешті хтось зволив помітити нас; в наш бік навели підзорну трубу, і ми згодом дізналися, що наша поява породила безліч здогадок, які, звичайно, розгадалися лише в Астрахані.
Нам не залишалося нічого іншого, як з філософським спокоєм зносити нашу долю; і ми робили це з упевненою вірою в те, що удача, яка досі так рішуче була проти нас, незабаром має повернутися на нашу користь. Тому, забувши про пароплав, його музику та його блискуче товариство, ми зосередили всю свою увагу на видовищі перед нами, яке, безперечно, було значно більше варте уваги, ніж прозаїчний пароплав.