Але ця вправа, хоч якась жорстока й небезпечна нам здавалася, здавалася калмуку лише забавою, тіло якого з такою гнучкістю слідкувало за всіма рухами тварини, що можна було подумати, що одна й та сама думка володіє обома тілами. Піт пінистими струмками лився з боків жеребця, і він тремтів усіма кінцівками. Що стосується вершника, то його холоднокровність посоромила б найдосвідченіших вершників Європи. У найкритичніші хвилини він усе ще виявлявся вільним розмахувати руками на знак тріумфу; і, незважаючи на незламний гумор свого коня, він мав достатню владу над ним, щоб майже завжди тримати його в межах нашого зору. За сигналом принца двоє вершників, які трималися якомога ближче до сміливого кентавра, з дивовижною швидкістю схопили його й помчали з ним галопом, перш ніж ми встигли зрозуміти цей новий маневр. Кінь, на мить приголомшений, незабаром кинувся на повній швидкості й загубився посеред табуна. Ці виступи повторювалися кілька разів, і жоден вершник не постраждав, щоб його кинули.
Але яке ж було наше здивування, коли ми побачили десятирічного хлопчика, який підійшов на такий же подвиг! Вони вибрали для нього молодого білого жеребця величезного розміру, чиї вогняні межі та відчайдушні спроби розірвати його пута свідчили про надзвичайно жорстокий характер.
Я не буду намагатися зобразити наші сильні емоції під час цього нового конфлікту. Ця дитина, яка, як і інші вершники, мала лише чіплятися за гриву коня, стала прикладом того, що міркування переважає над інстинктом і грубою силою. Декілька хвилин він утримував своє важке становище з героїчною незрадливістю. Нарешті, на наше велике полегшення, до нього під'їхав вершник, підхопив його на витягнуту руку й кинув на крупи за собою.
Калмики, як зрозуміє читач, чудові вершники і з дитинства звикли підкорювати найдикіших коней. Вправи, свідками яких ми були, є однією з їхніх найбільших розваг: їх практикують навіть жінки, і ми часто бачили, як вони змагаються між собою у сміливості верхової їзди.
Пізня година відкликала нас до палацу, де для нас приготували чудовий обід. У двох суміжних кімнатах було накрито два великі столи, і на чолі кожного сидів один із князів. Ми зайняли місце біля старшого брата, який віддав честь у найвивершенішому стилі.
Кулінарія, яка була наполовину російською, наполовину французькою, не залишала нам нічого бажаного щодо вибору чи смаку страв. Все було поставлено в сріблі, а вина Франції та Іспанії, особливо шампанське, постачалися в княжому достатку. Було виголошено багато тостів, серед яких перш за все були тости на честь російського імператора та французького короля.