Тепер про її костюм. Поверх дуже багатої шати з перської тканини, пришитої сріблом, на ній була одягнена легка шовкова туніка, що доходила лише до колін і відкрита спереду. Високий корсаж був досить рівним і виблискував срібною вишивкою та тонкими перлами, які покривали всі шви. Навколо шиї в неї була біла батистова сорочка, форма якої здалася мені схожою на комір чоловічої сорочки. Спереду застібався на ромбоподібний ґудзик. Її дуже густе глибоке чорне волосся двома розкішними пасмами дивовижної довжини спадали їй на груди. Жовтий кашкет, облямований густим хутром, що нагадував за формою квадратний кашкет французького судді, був розкішно надітий на маківку. Але найбільше в її костюмі мене здивувала вишита батистова хустка та пара чорних рукавиць. Таким чином, виявляється, продукція наших майстерень потрапляє навіть до туалету великої калмицької пані. Серед прикрас принцеси я не можу забути назвати великий золотий ланцюг, який, обмотаний навколо її чудових пасом, спадав їй на груди, проходячи крізь її золоті сережки. Весь її одяг, такий як я його описав, виглядав набагато менш варварським, ніж я очікував. Почесні дами, хоч і менш пишно одягнені, носили мантії та шапки однакової форми; тільки вони не просунулися так далеко, щоб носити рукавиці.
Танцююча жінка, міркуючи півгодини, підійшла, торкнулася плеча одного зі своїх товаришів, який зайняв її місце, і знову почала ті самі фігури. Коли вона закінчила, вірменин попросив принцесу, щоб її дочка, яка до того часу ховалася за завісою, також дала зразок своєї майстерності; але у справі була складність. Жодна дама честі не мала права доторкатися до неї, і ця формальність була обов’язковою згідно з усталеним звичаєм. Щоб не бути збентеженим цією перешкодою, вірменин весело вискочив на середину кола і почав танцювати так оригінально, що всі захоплено аплодували. Задовольнивши таким чином вимоги калмицького етикету, він підійшов до завіси й легенько поклав палець на плече молодої леді, яка не могла відмовитися від запрошення, зробленого таким чином у всій належній формі. Її танець здався нам менш виснажливим, ніж танці почесних дам, завдяки її гарному обличчю та її боязкій і томливій позі. Вона, у свою чергу, торкнулася свого брата, вродливого хлопця років п’ятнадцяти, одягненого в козацький костюм, який був дуже засмучений тим, що змушений був надіти на голову калмуцьку шапку, щоб показати танець у всій його національності. Двічі він хлюпнув кашкетом об землю з надзвичайно комічною досадою; але його мати наполегливо наполягла на тому, щоб він одягнув його знову.