Незабаром після того, як імператриця Катерина II. повідомила Європі, що Росія відкрита для іноземців і що вона наділить іммігрантів землями, депутація з Герренгута до Санкт-Петербурга вирішила створити моравську колонію при уряді Астрахані. П'ятеро братів побували на берегах Волги в 1769 році, і 3 вересня того ж року колонія була поселена при впадінні Сарпи в Волгу і складалася на той час з тридцяти осіб обох статей. Його назва була запозичена з Біблії, а для герба обрали оливу і сніп пшениці.
Лише завдяки відвазі й наполегливості ці перші колоністи досягли успіху у своїй справі, оточені з усіх боків дикими ордами калмиків, не знаючи мови країни, і перебуваючи більш ніж за 120 верст від будь-якого російського міста. Але після подолання перших труднощів їхнє процвітання було швидким. Як ми вже сказали, моравські брати утворюють велике товариство, поширене по всіх частинах світу для поширення Євангелія; але, крім того, для кращого виконання своєї місії всі вони зобов’язані згідно з правилами свого ордену знати деяку ремесло, щоб мати змогу підтримувати себе працею власних рук. Тому незабаром Сарепта стала центром різноманітних мануфактур і промисловою школою для навколишньої країни, і наміри Катерини були реалізовані.
Що стосується самих братів, то заснування промислового міста в країні, такій віддаленій і настільки позбавленій ресурсів і ринків, було для них другорядною метою. Їхньою головною метою було навернення калмиків, для досягнення якого вони справедливо вважали необхідним постійне поселення серед цих людей. Однак усі їхні зусилля прозелітизму залишилися марними; калмики були глухі до їхніх повчань. Лише в 1820 році їм вдалося навернути кілька сімей і схилити їх до хрещення. Але тепер втрутилося російське духовенство, яке наполягало на хрещенні навернених за грецьким обрядом, і врешті всі моравські місії були придушені. З тих пір Сарепта була суто виробничим містом.