Перший з її указів про це постановляв, що вся козацька старшина, яка перебуває на російській службі, повинна зберігати свої звання та привілеї після повернення до своєї країни; положення, прямо протилежне звичаям і звичаям цього республіканського народу. Як, справді, ця пихата солдатина могла витерпіти, що рабів-офіцерів, як вона їх називала, поставили в один ряд зі своїми власними, обраними акламаціями нації? Почалося повстання, але воно було швидко придушене. Знатний Потьомкін не міг зрозуміти того повстання, бо йому здавалося неймовірним, щоб козаки повстали, бо їм були надані майже всі привілеї російської старшини. Після цих нещасливих бід їхні вибори були скасовані, а їхній політичний устрій поступово змінювався, поки він не став схожий на російський уряд. Граф Платоф був останнім отаманом козаків, і владою, якою йому було дозволено користуватися, він значною мірою завдячував особливим обставинам, у які його поставили війни імперії.
Країна Дон протягом останнього століття, як і раніше, була землею притулку та свободи для всіх біженців. Це призвело до поселення великої кількості росіян серед козаків. Імператор Павло скористався цією обставиною, щоб забезпечити приєднання головних родів, видавши указ, в якому відразу ж і без попередження оголосив усіх російських втікачів рабами поміщиків, чиє заступництво вони прийняли. Цей перший поділ народу не був останнім; інший указ того самого суверена завершив справу Катерини II, скасував рівність і створив аристократію, облагородивши всіх офіцерів і службовців уряду. Дворянство в даний час становить значну кількість, і всі офіцери взяті з цього тіла. Молоді козаки, як і росіяни, вступають до Петербурзького корпусу юнкерами, в десять-дванадцять років; через кілька років вони приєднуються до полку як junker, а через два-три місяці стають офіцерами.
Оскільки політична сила козаків була знищена, були вжиті активні засоби, щоб позбавити їх будь-якої військової сили, шляхом розосередження їх по всій імперії та розміщення їх всюди, де були карантини, митниці та ворожі кордони для охорони. Козацькі пости одночасно створювалися на кордонах Польщі та біля підніжжя Кавказу. Нарешті, в значній мірі використовувалися всі засоби ослаблення, і після смерті Платофа, під приводом винагороди народу за його відданість під час походу на Москву, функції головного отамана були придушені, а титул присвоєно спадкоємцю.