Того року овець дало 5 698 000 кг вовни, яка пішла на експорт. З вищезазначеної кількості овець лише 308 652 є мериносами. Вовна останніх коштувала 156 рублів за 100 кілограмів, тоді як вовна місцевих овець не продавалася дорожче 58-62. Але мериноси вимагають занадто багато догляду, і я дуже сумніваюся, що козаки коли-небудь будуть розводити їх у великих масштабах. До того ж, як ми вже бачили, розведення мериносів нині далеко не таке прибуткове, як було раніше.
Сільське господарство, власне так зване, має, природно, перебувати в депресивному стані в країні, де десята частина населення постійно або перебуває на дійсній службі, або готова бути призвана. Кукурудзи не вирощують більше, ніж достатньо для існування мешканців. Урожай 1839 року становив 6 953 814 гектолітрів, кількість, значно замала для насіння та для споживання нацією, яка щорічно споживає 6,18 гектолітрів на душу населення. Тому козаки були змушені залучати заповідні запаси та сусідні уряди. Загалом, що б не говорив пан Шніцлер на противагу, їхнє сільське господарство не виробляє більше, ніж це необхідно; незважаючи на переваги великої судноплавної річки та свого положення на Азовському морі, Донська країна ще не могла експортувати зерна.
Вирощування виноградної лози — єдине, що досягло значного успіху серед козаків; переважає в південних районах на берегах Дону і Аксаю. Нині вони нараховують 4514 виноградників, що дають щорічно в середньому від 20 000 до 25 000 гектолітрів вина і 300-400 гектолітрів бренді. У 1841 році виробництво становило майже 62 500; а коли я був у Новочеркаську, там виноград продавали по три рублі за 100 кілограмів. Виробляються ігристі вина, яких Донська країна зараз експортує більше мільйона пляшок щорічно. За найкраще вино якогось Авраамова в новочеркаських постоялих дворах зазвичай беруть по шість рублів. Читач, без сумніву, буде здивований, почувши про таку кількість ігристих вин; але Росія, безсумнівно, країна, в якій цей вид напоїв найбільше цінується; а оскільки дрібні дворяни та слуги не можуть дозволити собі пити шампанське, вони вдаються до козацького вина. Останнє споживається в неймовірних кількостях, переважно на ярмарках, де без ящика донського вина не обійтися. Це дуже приємно і дуже подобається навіть іноземцям. Саме французам козаки завдячують цією галуззю промисловості.
Важливим джерелом прибутку для козаків є також рибальство. Проводиться переважно в гирлах Дону. У 1838 році воно виробило 304 000 кілограмів осетрових з ікрою і понад 20 000 000 риби різних видів, яку солили і відправляли сусіднім урядам. До джерел багатства країни слід віднести і бджіл. Міоський район, який має майже 31 тис. вуликів, виробив у 1839 р. 124 336 кг меду і 21 056 кг воску.