Усі козаки — воїни від народження: законний термін їхньої служби двадцять років на чужині або двадцять п’ять на батьківщині. Але на цю постанову не звертають уваги, бо більшість із них залишаються на дійсній службі тридцять, а то й сорок років. Вони не платять податків, але зобов'язані споряджатися за свій рахунок і отримують звичайну платню російського війська лише з дня переходу рідних кордонів [16].
Організація полків виконана досить дивним чином. Коли полк має бути відправлений на Кавказ, кожен округ отримує повідомлення, скільки солдатів і офіцерів він має поставити, а потім імена військових книжок беруться без різниці. Місце збору зазвичай біля кордону, і кожен прибуває туди, як хоче, не піклуючись про інших. Коли всі люди зібрані, їх розподіляють по ескадронах, над ними призначають необхідних офіцерів, і загін починає марш. Отже, ми бачимо, що в складі полків немає нічого фіксованого. Козаки все ж підкоряються європейській дисципліні і формуються в регулярні корпуси; але це нововведення, мабуть, буде для них фатальним, оскільки повністю знищить їхні цінні здібності діяти в якості стрільців. У 1837 році імператор Микола відвідав Дон і оглядав козацькі війська в Новочеркаську, але, як видається, він був надзвичайно незадоволений станом регулярних військ. Відповідно, щоб не наражати їх на критику іноземців, він подбав про те, щоб його не супроводжував блискучий кортеж європейських офіцерів, які були присутні на великих військових парадах у Воснеченську.
Населення донських козаків становить близько 600 000 осіб, які займають 14 000 000 гектарів землі і поділяються на чотири дуже чіткі класи: 1. Аристократія, заснована імператором Павлом; 2. Вільне козацтво; 3. Купці; 4. Раби. Вільне козацтво становить масу населення, споряджає кінних воїнів; однак вони мають можливість отримати дворянство через військову службу, але для цього вони повинні служити дванадцять років унтер-офіцерами.
Купці утворюють особливий клас, чисельність якого навряд чи перевищує 500 чоловік. Вони не зобов’язані проходити військову службу, але замість цього вони платять податки уряду. Рабів, походження яких ми описали, налічується близько 85 000 душ.
Доходи козацького уряду становлять близько 2 000 000 карбованців, більш ніж достатньо для витрат, тобто для оплати праці службовців. Спиртових зборів приносить 1 500 000 рублів, решту складають соляні заводи Манича і пасовищні збори.