В обмін на всі ці тягарі селянин отримує від корони землю, необхідну для свого існування, кількість якої коливається від десяти-одинадцяти десятин до одного-двох, залежно від густоти населення. Що б там не було сказано на цю тему, стан коронного кріпака не є ні жалюгідним, ні злиденним, і його рабство не може не бути сприятливим для фізичного і тваринного життя, єдиного життя, яке ще розуміється основною масою російського народу. За винятком років великого голоду, які часто спустошують країну, селянин має свої засоби до існування забезпечені; його житло, його худоба і його маленьке поле гречки; і оскільки свобода від моральних і фізичних страждань становить щастя, його можна вважати набагато кращим, ніж вільні селяни інших європейських держав. Маючи вдосталь їжі, його оселю добре зігріту взимку, його розум звільнений від усіх тих тривог за майбутнє, які турбують наших бідних трудящих; і наділений від природи міцною конституцією, він володіє всіма елементами того негативного щастя, яке засноване на невігластві та відсутності у всіх пробудженого почуття людської гідності. Раб до того ж такий економний, йому так мало потрібно для життя, його потреби і бажання настільки обмежені, що бідність, яка існує в наших цивілізованих країнах, є одним з рідкісних винятків у Росії. Але всі ці умови існування становлять життя, по суті, звіряче; і найнещасніша істота у Франції точно не проміняє своєї долі на долю московського селянина.
Не можна, однак, сумніватися в тому, що кріпаки корони користуються майже повною свободою. Просто прив’язані до землі, вони є господарями свого часу, і можуть навіть отримати дозвіл піти і шукати роботу в містах або в маєтках приватних землевласників. Отже, якби не труднощі, пов’язані з емансипацією приватних кріпаків, коронні селяни могли б завтра бути оголошені незалежними, без будь-якої небезпеки для імперії. Їхній фізичний стан цілком узгоджується з сучасним станом цивілізації, і в цьому відношенні система, встановлена короною, не заслуговує протестів, що піднялися проти неї. Злиденність і страждання, в які занурені імперські кріпаки в деяких округах, пояснюються виключно жадібністю та розбещеністю державних службовців або відсутністю збуту плодів землі, а не законами, що регулюють кріпацтво.