Моральна та інтелектуальна освіта досі мало просунулась серед рабського населення. Справді робилися спроби заснувати школи в деяких селах корони, але ці спроби завжди були погано спрямованими і обов’язково безуспішними. Релігія, яка скрізь є наймогутнішим знаряддям цивілізації, не може мати в Росії ніякого сприятливого впливу на вдосконалення народу. Полягаючи виключно в постах, перехрестях і зовнішніх церемоніях, він залишає розум абсолютно нікчемним і ні в якому разі не діє як перешкода деморалізації, яка поступово охоплює величезний клас кріпаків. Особливі обставини російських міст і сіл також, мабуть, є однією з найбільших перешкод для інтелектуального прогресу. Розвиток цивілізації значною мірою залежить від зручності спілкування. Коли населення є компактним і кілька його членів постійно перебувають у присутності один одного, знання кожної людини поширюються серед його співвітчизників, обговорюються факти та думки, і люди стають взаємними знаннями щодо того, що думають і роблять навколо них. З цього безперервного обміну розумовим багатством природним чином виникає певна кількість просвітлення та здатності, яка має тенденцію значно розширювати сферу мислення. Але нехай хто кине оком на Росію, і він буде вражений несприятливим способом розміщення її населення. Мало того, що великі населені пункти розкидані по поверхні дуже тонко, але й окремі житла в містах розташовані на дуже великій відстані один від одного, а в селах – ще більше. Кожна людина ізольована, кожна людина живе сама по собі або, принаймні, в дуже обмеженій сфері. Соціальні зустрічі рідкісні, а взимку майже неможливі; одним словом, це зовсім не дивно, коли люди не знають своїх сусідів на протилежному боці вулиці; отже незмінна nesnai (не знаю), якою росіянин відповідає на кожне запитання мандрівника, не повинно дивувати чи розпалювати останнього. Спочатку я був схильний думати, що це невігластво було удаваним, і приписувати це похмурості та лінощі; але згодом я зрозумів, що це було спричинено набагато більшою мірою абсурдним стилем будівництва, прийнятим у країні.
Ще одна річ, яка дратує росіян і тримає їх у зневіреному стані, це непомірковане вживання коньяку, до якого залежать як чоловіки, так і жінки. Це справді сумно, що уряд відчуває себе змушеним сприяти продажу цього згубного алкоголю, який є його найважливішим джерелом доходу. Як часто мені доводилося бачити драматичні магазини, повні до смерті п'яних жінок, які залишили свої пташники без орендарів і продали свої домашні меблі, щоб задовольнити свою фатальну пристрасть.