Суспільні стани в Росії — Дворянство, кріпацтво, корупція та судочинство

Умови рабів на сеньйорських землях як морально, так і фізично менш задовільні, ніж у коронних кріпаків. Вони схильні до свавільних примх і незліченних досад, особливо коли вони належать дрібним власникам або безпосередньо залежать від управителів. Існують, дійсно, дуже суворі правила для їхнього захисту від невиправданих вимог їхніх панів; але останні, тим не менш, всемогутні через своє соціальне становище і посади, які вони обіймають, і як би вони не зловживали своєю владою, вони завжди впевнені в безкарності. Завдяки судовій продажності вони знають, що всі звернення до справедливості проти них марні. Є тільки один випадок, в якому селянин може сподіватися на прихильне слухання, а саме, коли між його паном і вищими владами є якась зла воля; але його помилки мають бути дуже жорстокими, якщо вони спонукають його шукати правового захисту, бо він добре знає, що рано чи пізно йому доведеться дорого заплатити за свій бунт. Однак ми зобов’язані визнати, що лорди часто поводяться з кріпаками з великою гуманністю, і вони нарешті зрозуміли, що, дбаючи про добробут своїх селян, вони вживають найкращих засобів, щоб збільшити власні статки. Варто лише пошкодувати, що їхні доброзичливі зусилля майже постійно паралізовані грабіжництвом і ненаситною жадібністю їхніх управителів і агентів.