Це вірменське місто, розташоване на березі Дону, в самому серці окупованої козаками країни, досі залишається однією з тих унікальностей, які можна зустріти лише в Росії. Не можна не запитати, що могло бути причиною, чому ці діти Сходу переселилися в регіон, де ніщо не гармонує з їхнім способом існування; де мова, звички та потреби мешканців діаметрально протилежні їхнім власним і де сама природа суворо нагадує їм, що їхня присутність там лише випадковість. Це правда, що вірмени за своєю суттю космополіти і пристосовуються до будь-якого клімату та уряду, коли цього вимагають їхні грошові інтереси. Працьовиті, розумні та ощадливі, вони процвітають всюди, і з їхньою присутністю в кожному місці, де вони поселяються, розвивається комерція. Так сталося, що Нахічеване, транспортне місто par excellence, до якого покупці прибігають на відстані двадцяти п'яти льє навколо нього, виникло серед пустелі Дону. Тільки вірмени могли здійснити таке чудо і знайти засіб процвітання в роздрібній торгівлі. Але ніщо не уникло їхньої гострої проникливості; кожне джерело прибутку значною мірою використовується ними. Вони не обмежуються місцевою торгівлею; навпаки, немає в усій Південній Росії ярмарки, на яку б не приїхали торговці з Нахічеванія. Постачання одягу та зброї мешканцям Кавказу все ще є однією з головних галузей торгівлі цих вірмен. Вони підтримують досить тісне листування з альпіністами і навіть звинувачуються в шпигунстві. Що стосується своїх соціальних звичок, то вірмени в Нахічеване такі ж, як і всюди; вони можуть змінити свою країну та свій одяг, але їхні манери та їхні звичаї ніколи не зазнають жодних змін. Їхній рід подібний до дерева, стовбур якого майже знищений, але яке пускає щоразу нові пагони, незмінні за своєю природою, що відрізняються один від одного лише деякими зовнішніми особливостями.
Колонія Нахічеване бере свій початок з 1780 року, коли Катерина II. переправляв більшу частину вірмен Криму на береги Дону. Колоністи поділяються на землеробів і крамарів. Перші мешкають у п'яти селах з населенням 4600 осіб; інші живуть виключно в місті, яке є головним місцем їх заснування, і містить близько 6000 душ. Ці вірмени користуються тими ж привілеями, що й греки Маріуполя, про яких уже згадувалося. Вони знаходяться під контролем обраних ними функціонерів, і дуже рідко трапляється, що вони змушені звертатися до російських трибуналів.