Каботажна торгівля Ростова, отже, жвава, і особливо після встановлення карантину в Керчі. З міста у 1840 році до російських портів було вивезено різних вітчизняних товарів на суму понад 3 500 000 рублів і провіанту, призначеного переважно для армій, на суму близько 700 000 рублів. Насіння льону та звичайна вовна протягом останніх трьох років також стали досить важливими статтями експорту до іноземних держав. Населення Ростова становить близько 8000 осіб.
Азов, по той бік Дону, трохи нижче Ростофа, тепер лише велике село. Його давно прославлена фортеця була покинута та руйнується. Кажуть, що він займає місце стародавньої Тани, побудованої греками на Босфорі.
Форт Святого Димитрія, побудований Петром Першим між Ростовом і Нахічеване, спіткала та ж доля, що й Азов. Раніше йому судилося захищати країну від набігів турків, які тоді господарювали на протилежному березі. Постільна дорога проходить всю її довжину, а потім продовжується до Нахічеване, уздовж підвищеної дамби, звідки відкривається вид на весь басейн річки. Ніщо не може бути більш різноманітним, ніж широкі ландшафти, якими подорожує цей розширений хребет. Позаду лежить Ростоф з його гаванню, повною суден, і його будинками, що височіють рядами терас, один над одним, його грецькими церквами та його висячими садами. Праворуч — спокійне і прозоре дзеркало річки, що розтікається широкою улоговиною, з берегами, затіненими красенями-тополями. Рибальські човни, плоти, баржі урізноманітнюють його поверхню, надають цій частині ландшафту найбільш мальовничого вигляду. А попереду височіє Нахічеване, елегантне вірменське місто, засклені вікна великих базарів якого виблискують на сонці. Увійшовши в місто, ви здивуєтеся видінню Сходу, коли побачите примхливу архітектуру будівель і красиві азіатські фігури, які проходять перед вами.
Спонукані нашими спогадами про Константинополь, ми без зволікання відвідали всі квартали міста. Побачивши жінок у чадрах, що з неповторною безтурботністю волочать свої жовті тапочки по землі, східні костюми, довгі білі бороди, купців, що сидять на підборах перед своїми крамницями, і базари, наповнені виробами Азії, ми уявили, що справді перенеслися в один із торгових кварталів Стамбула; ілюзія була повною. Магазини рясніють товарами, багато з яких здалися нам дуже цікавими. Вірмени чудові працівники срібла. Нам показали дивно красиві сідла, призначені для кавказьких вождів. Один із них, покритий синім оксамитом, прикрашений чорними емальованими срібними пластинами, зі стременами з масивного срібла та блискуче прикрашеною вуздечкою, був замовлений для молодої черкеської принцеси. Тут, як і в Константинополі, кожен опис товарів має свій окремий базар, а крамниці тримають лише чоловіки.