Увійшовши до першого салону, нас зустрів генерал і відразу представив нас своїм двом дружинам. Але скаже читач, чи дозволено двоєженство серед козаків? Не зовсім так; але якщо закони та громадська думка проти цього, все одно високопоставлена людина може легко уникнути обох; і генерал Херсаноф живе багато років у відкритому, відкритому двоєженстві, не знаючи, що його салони менш відвідувані через таку дрібницю. У Росії багатство покриває все своєю блискучою пеленою і санкціонує будь-яке дивацтво, хоч би й протилежне використанню землі, якщо воно викуповує їх великою кількістю балів і розваг. Громадська думка, яка існує у Франції, тут взагалі невідома. Більшість залишає докори сумління боязким душам, навіть не визнаючи своїх заслуг.
Чоловіка, раба свого слова, і жінку, яка відповідає її репутації, не можна зрозуміти в країні, де примха панує як абсолютний суверен. Одна російська пані, якій я зробив деякі зауваження з цього приводу, відповіла наївно, що ніхто, крім низьких людей, не може торкнутися скандалу, оскільки осуд може виходити тільки від начальства. Вона була цілковито права, бо, будучи дворянством, хто наважиться критикувати й засуджувати їхні вади? Для того, щоб існувала громадська думка, має існувати незалежний клас, здатний висловлювати свої судження, не боячись помсти тих, кого він викликає перед адвокатом; має існувати вільна країна, в якій вчинки кожної людини можуть бути неупереджено оцінені; Коротше кажучи, слова справедливість, честь, чесність і делікатність почуттів повинні мати справжнє значення, а не бути розвагою елегантної та розбещеної касти, яка систематично висміює все, що не підкоряється її примхам і пристрастям.
Незважаючи на їхню розкіш і суспільство, яке відвідує їхні салони, пані Херсаноф зберігають простоту манер і костюма, що дивно контрастує з усім, що їх оточує. Зніяковілий вигляд, вульгарні риси обличчя, відсутність будь-якої гідності в поводженні та розмові, непривабливий стиль одягу — це все, що в них вражало нас найбільше. На молодшій була шовкова сукня темного кольору, з коротким боді та прямими рукавами, та така вузька, що її можна було прийняти за сумку. Шовкова хустина покривала її плечі і частину шиї, а чепчик сильно нагадував мені про головні убори наших майстрів-кухарів. Весь костюм був злий, незграбний і прісний. За винятком кількох діамантів у поясі та шапці, на ній не було жодних слідів тієї азіатської пишноти, яка досі притаманна багатьом іншим жінкам цієї країни.