І тут козак позбавив нас труднощів, впрягши в карету бідолашне лоша, яке поїхало слідом за матір’ю, не підозрюючи, що саме цієї ночі почнеться його тяжке учнівство. Незважаючи на слабкість цього підкріплення, воно дозволило нам просуватися, хоча й дуже повільно; але нарешті гавкіт собак пожвавив наших коней, і вони вперше кинулися риссю.
Ліс красивих дерев і далеких вогнів давали безсумнівну впевненість у селі. Це не було схоже на звичайні села, колекції підлих kates, що виростали, як гриби, з посушливої землі, без кущів, які б їх прикривали; ми входили в німецькі колонії, і запахи квітучих фруктових дерев і вид гарних маленьких червоних будиночків, які ми бачили крізь дерева, скоро перенесли нас в уяві далеко від російських степів.
З такою ж гострою насолодою, яку завжди викликав оазис у мандрівника пустелі, ми в’їхали в це гарне село, назва якого (Rosenthal, Rosedale) свідчить про поетичне почуття німців. Його великі сади змусили нас зробити довгий обхід. Коли ми приїхали, усі були в ліжках, і нам було важко знайти будинок schultz (головний район). Нарешті ми це виявили, і гостинний прийом, на який ми зустріли, незабаром змусив нас забути події цієї пам'ятної ночі.
Територія, яку займають ці колонії, не схожа на степ, хоча форма ґрунту однакова. Села розташовані дуже близько одне до одного, всі побудовані за одним планом і здебільшого захищені в ярах. Будинки мають лише перший поверх і побудовані з дерева або з червоної та синьої цегли та мають дуже виступаючі дахи. Їхні різнокольорові стіни, різьблені дерев’яні димарі та гарні солом’яні дахи, які здаються такими ж акуратно обробленими, як найтонші єгипетські циновки, справляють чарівний ефект, якщо дивитися крізь зелені дерева садів, що їх оточують. Майже всі вони абсолютно схожі, навіть до найдрібніших деталей: лише деякі відрізняються від решти трохи більшою кількістю кольорів або різьблення та більш елегантною балюстрадою біля саду.