Крім німецьких колоній, про які ми говорили, є інші в околицях Миколаєва та Одеси, в Бессарабії та Криму та біля узбережжя Азовського моря. Разом ці чужі колонії в Новій Росії нараховують понад 160 сіл, що містять понад 46 000 душ. Посеред них є кілька сіл, населених російськими розкольниками, які дотримуються майже тих самих релігійних поглядів, що й меноніти та анабаптисти. Це Douckoboren і Molokaner, які відокремилися від національної церкви близько 160 років тому, у той час вони проживали в кількох центральних провінціях; але уряд, стурбований поширенням їхніх доктрин, насильно перевіз їх до Нової Росії, де поставив їх під військовий нагляд. Тут вони чудово скористалися прикладом, поданим їм німцями, і незабаром досягли високого рівня процвітання. У 1839 році вони налічували 6617 душ, займаючи тринадцять сіл. Більшість їхніх будинків були в німецькому стилі, і все в них свідчило про достаток. Через два роки після цього першого візиту до них я зустрів по дорозі з Таганрока до Ростофа два великих загони засланців у супроводі двох батальйонів піхоти. Це були нещасні розкольники Молошні, вигнані зі своїх сіл і прямували до військових рубежів Кавказу. Найдосконаліша пристойність і найзворушливіша покора з'явилися в усьому тілі. Лише жінки виявляли ознаки гніву, а чоловіки хором співали гімни. Я запитав кількох із них, куди вони йдуть; їхня відповідь була «одному Богу відомо».
Вийшовши з німецьких колоній, ми проїхали через кілька сіл ногайських татар. Ми залишимо те, що ми маємо сказати про цих людей, для іншого місця.
Примітки автора:
[5] Молошні Води (Молочна річка) — невеликий струмок, що впадає між Бердянськом і Гвеницьким у лиман озера, яке вже не сполучається з Азовським морем.