Лише в околицях великих річок країна набуває іншого вигляду, і втомлене око нарешті насолоджується насолодою від зустрічі з більш обмеженими горизонтами, більш зеленою рослинністю та краєвидом, більш різноманітним у своїх обрисах. Серед цих річок Дніпро претендує на одне з провідних місць за довжиною свого русла, обсягом своїх вод і глибоким руслом, яке він викопав для себе навпроти рівнин Південної Росії. Але ніде він не відкриває більш чарівних краєвидів, ніж з висоти, про яку я щойно згадав, і з околиць. Розкинувшись у ширину майже на лігу, він розпадається на безліч каналів, які пронизують дубові, вільхові, топольні та осикові ліси, бурхливий ріст яких свідчить про багатство незайманого ґрунту. Групи островів, що примхливо порушують поверхню води, мають меланхолійну красу та примітивний характер, які рідко можна побачити, окрім тих величезних пустель, де людина не залишила жодних слідів своєї присутності. Ніщо в нашій країні не схоже на такий ландшафт. У нас створіння всюди переробило роботу Творця; знак його руки з'являється навіть на найнедоступніших горах; тоді як у Росії, де дворяни є одноосібними власниками, природа ще в багатьох місцях залишається такою, якою її створив Бог. Так ці плавники [3] Дніпра, яких рідко торкається сокира дроворуба, мають усю дику велич лісів нового світу. Протягом деякого часу після мого прибуття в Доутчину я знаходив нескінченне джерело насолоди, споглядаючи ті величні сцени, освітлені блідим небом і вкриті легкими туманами, які надавали їм відтінку смутку, часом приємнішого, ніж сяйво полудня.
Дутчина, розташована, як я вже сказав, на виступі яру, що закінчується плавниками, зовсім не схожа на інші села Росії. Його симпатичні котеджі, розділені садами та групами фруктових дерев, його мальовнича місцевість і чудові околиці разюче нагадують Дунай поблизу Відня. Уся країна, наскільки можна побачити з найвищої точки дороги, належить баронесі Бервік і є одним із найцінніших маєтків у околицях. Але її резиденція дивним чином не підходить для її стану, будучи простою каютою, відкритою для всіх вітрів і придатною, щонайбільше, для спортивного будиночка. Дивлячись на цю занедбану оселю, ми були вражені тим, що заможна жінка, все ще молода й красива, могла бути задоволена тим, що живе в ній і терпить безліч позбавлень, які, як ми вважали б, нестерпні для людини її становища. На той момент, коли ми стали гостями цієї дами, вона залишила Францію приблизно на вісімнадцять місяців, щоб проживати на цій території, заповіданій її покійним чоловіком.