Нарешті настав день Великодня. Вранці ми були дуже здивовані, побачивши, що наша вітальня заповнена чоловіками, які чекали на нас і тим часом підкріплювалися рясною чашкою бренді. Напередодні ввечері нам прислали дві пляшки цього алкоголю та великий кошик тістечок і фарбованих яєць, але без будь-яких натяків на те, для чого вони будуть використані; але ми одразу зрозуміли значення цього заходу, коли побачили всіх цих селян у недільному одязі та розносили їм напій, який, як я вважаю, втратив час до нашої появи.
У той момент, коли мій чоловік увійшов до кімнати, усі ці рудобороді хлопці оточили його, і кожен з великою серйозністю подарував йому фарбоване яйце, супроводжуючи подарунок трьома міцними поцілунками. Відповідно до звичаїв країни, мій чоловік повинен був дати кожному з них яйце натомість і склянку бренді, попередньо піднісши його до своїх губ. Але на цьому церемонія не закінчилася: Kooda barinya? kooda barinya? (де мадам), nadlegit (так повинно бути), і тому я був змушений прийти до них і отримати свою частку яєць і обіймів. Весь великодній тиждень селянин має право обійматися з ким хоче, не виключаючи навіть імператора та імператриці. Це пережиток старих патріархальних звичаїв, які так довго переважали без змін у всій північній Європі. Особливо в Росії, де стикаються крайнощі, селянин донині звертається до царя на ти і тебе, а в розмові з ним називає його батьком.
Позбувшись цих чудернацьких відвідувачів, ми пішли до вітальні, де ранкову трапезу було подано щедро, гідно часів Пантагрюеля. У центрі столу стояло смоктальне порося, а по боках його лежали невеликі окости, німецькі ковбаски, бовтанки, пудинги та великі страви з дичини. Чудовий пиріг, що містив щонайменше дюжину зайців, височів на одному кінці столу, як фортеця, і, здавалося, був здатний витримати найзапекліший натиск нападників. Сондаг і стерлядь, улюблені риби півдня Росії, прикрашені ароматними травами, віщували близькість моря. Уявіть собі, на додаток до всього цього, всілякі гарячі води, скляні вази, наповнені консервами, і безліч бісквітних замків, на платформі яких покрито глазур'ю та насипано цукерок, і читач матиме уявлення про чудовий настрій, який демонстрували російські володарі в таких випадках.