Вулиці Херсона переповнені цими жалюгідними ізраїльтянами, які займаються будь-якою торгівлею і не відмовляються від жодного заняття, якщо воно є прибутковим. Їхнє безгрошів'я таке велике, що вони за кілька копійок бігають з кінця міста в кінець міста, і в цьому відношенні вони дуже корисні для чужинця, який був би дуже збентежений, якби їх не було під рукою, готовий надати йому всі можливі послуги. У той момент, коли мандрівник прибуває на заїжджий двір у Новій Росії, його безперервно охоплюють і переслідують ці офіційні агенти, які надають у його розпорядження свої речі, своїх осіб, усе, що вони мають, і все, що вони не мають. Даремно він їм погрожує і виганяє їх сто разів; вони мало піклуються про зловживання; і роби, що хочеш, вони сідають на землю навпроти твоїх дверей і залишаються там із незворушною мокротою, чекаючи нагоди знову зайти та поновити свою пропозицію. Багато разів ми бачили, як євреї проводили таким чином чотири-п’ять годин поспіль, не виявляючи ані найменшого нетерпіння чи, здавалося б, шкодуючи про втрачений час, який вони могли б використати з більшою вигодою, і йшли, нарешті, задоволені тим, що отримали кілька копійок.
Саме в уряді Херсона вперше було випробувано план утворення єврейських колоній. Кілька було засновано в повітах Херсона і Бобринца, і в 1824 році вони містили дев'ять сіл з населенням 8000 душ, розташованих на 55333 гектарах землі. Усі нові колоністи повністю звільняються від податків на десять років; але після закінчення цього часу вони прирівнюються до інших коронних селян, за винятком того, що вони залишаються вільними від військової служби протягом п'ятдесяти років.
Колонізація цих євреїв була непростою справою; на перших порах треба було найсуворіше стежити за ними, не дати їм покинути свої села. Всі колоністи залежать від новоросійського генерал-губернатора, а кожне їхнє село знаходиться під контролем унтер-офіцера армії. Я не маю жодного уявлення про мету, заради якої уряд заснував ці колонії, які, що стосується сільського господарства, не можуть бути корисними для країни. Чи був його мотив філантропічного характеру? Я так не думаю. Я радше підозрюю, що перспективні переваги з військової точки зору могли бути спонуканням, думкою, яка здається виправданою тим фактом, що російський уряд визнав за потрібне протягом кількох минулих років силою зараховувати євреїв до військово-морської служби. Нещасні люди в основному наймані робітниками, і я бачив їх велику кількість в арсеналах Севастополя та Ніколаєва.