Blu42 Media

Торгівля Чорного моря — Митні заборони та одеська комерція

сторінка 24/506

Таким чином Росія втратила одну з найважливіших торгівельних ліній у світі, а своїм екстравагантним підвищенням мит вона повністю знищила законну імпортну торгівлю кавказьких провінцій. Але англійські та інші іноземні товари все ще потрапляють туди через контрабанду, і урядовці самі першими отримують прибуток від цієї системи; оскільки вони все ще більше, ніж місцеві жителі, бажають придбати промислові товари, і, перш за все, за помірною ціною. Заборонні заходи Росії, отже, справді відбилися на самому уряді, і скарбниця від них значно втрачає не тільки на Кавказі, але й на європейських кордонах. Завдяки свободі свого порту місто Одеса, звісно, ​​менше страждає від катастрофічних наслідків цієї заборонної системи та знаходить деякі комерційні ресурси у власному споживанні та в околицях. Тим не менше, оскільки це споживання (яке, незважаючи на контрабандну торгівлю, підтримується в повному обсязі євреями, і навіть найвищими верствами населення), є непропорційним до експорту, і оскільки обмінний рух є дуже незначним, іноземні судна поступово залишають Чорне море; і, крім цього, їх плата за фрахт неминуче занадто висока, внаслідок того, що вони змушені майже в кожному випадку ремонтувати баласт до гаваней Південної Росії. Тоді треба взяти до уваги віддаленість Чорного моря; ще не зовсім стертий страх, з яким його сприймають; неможливість знайти вантаж ніде, крім Одеси; надмірна суворість зими та звичайне закриття гаваней льодом протягом трьох-чотирьох місяців кожного року. Усе це разом відштовхує моряків; щоб ніщо, крім надзвичайної дешевизни і великих прибутків, не могло спонукати купців відправляти свої судна для вантажу в порти Південної Росії.

Таким чином, відштовхнуті заборонною системою Росії, багато країн прагнуть створити ринки для своєї продукції деінде. Слід також зазначити, що сільське господарство досягло дуже великого прогресу в Європі після відновлення миру; і, отже, експорт кукурудзи з Росії значно скоротився. Тим не менш, ми вважаємо, що Південна Росія мало б втратила свого сільськогосподарського значення, незважаючи на її митну систему, якби уряд замість того, щоб залишатися нерухомим, щиро взяв курс на вдосконалення.