Щоб дати деяке уявлення про жорстокість ураганів, яким зазнала країна, я згадаю явище, свідком якого я сам був. Після дуже спекотного дня 1840 року повітря в Одесі поступово потемніло близько четвертої пополудні, так що за двадцять кроків до першої стало неможливо побачити. Гнітюче відчуття атмосфери, мертвий спокій і віщий колір неба сповнювали всіх глибоким жахом і, здавалося, передвіщали якусь страшну катастрофу. Півтори години глядачі могли спостерігати за розвитком цього незвичайного затемнення, якого ще не було в тих краях. Стовпчик термометра досяг величезної висоти в 104 градуси. F. Тоді невідомість була повною; Зараз найлютіша буря, яку тільки може вигадати уява, спалахнула, і коли темрява розвіялася, над морем було видно те, що було схоже на водяний струмінь величезної глибини та ширини, що висів на висоті кількох футів над водою і повільно віддалявся, поки нарешті не розсіявся на відстані багатьох миль від берега. Затемнення та смітник були нічим іншим, як пилом, і того дня Одеса була підметена такою чистою, як, мабуть, ніколи не буде.
Взимку пил перетворюється на рідку багнюку, в якій пішохід занурюється до середини ніг і в якій він міг би незабаром потонути, якби його гумор так розпорядився. Довга жердина для зондування не завадить тому, кому доводиться керувати своїм курсом між слизовими прірвами, якими заповнені деякі вулиці. Колись, тобто якихось п'ятнадцять років тому, дами їздили до бальної зали на возах, запряжених численною упряжкою волів. В даний час головні вулиці асфальтовані та освітлені, і можна відправитися на вечірку в більш елегантному спорядженні; але бідолашному пішоходу, тим не менше, важко витягнути ноги з липкої багнюки, що зустрічає його, куди б він не повернувся; тому ті, у кого в Одесі немає вагонів, змушені жити в цілковитій самоті. Відстані такі великі, як у Парижі, і єдиний транспорт, який можна взяти напрокат, — це те, що в Росії зветься дрошками; тобто щось на кшталт сідла, встановленого на чотирьох колесах, на якому чоловіки сидять верхи, а жінкам дуже важко сісти з пристойністю. Дрошки не захищають ні від бруду, ні від пилу, ні від дощу і підходять, щонайбільше, тільки діловим людям і росіянам, які ніколи не виходять на вулицю без плащів, навіть у розпал літа.