Вулиці Одеси — Суспільство, клімат, пил та громадські споруди

Вихори пилу, схожі на водяні свердловини, за винятком матеріалу, з якого вони складаються, щомиті затьмарювали повітря та з неймовірною люттю метли землю. Далі ми виїхали на вулицю, ширшу за наші автомагістралі у Франції, з маленькими одноповерховими будинками, відокремленими один від одного необробленими садами. Населення, що складається з євреїв, чия нечистота стала загальновідомою в Росії, доповнювала нашу огиду, і ми не знали, куди повернути очі, щоб уникнути погляду на такі огидні предмети. Проте, коли ми наближалися до центру міста, на вулицях почали з’являтися магазини та будинки, а зовнішній вигляд мешканців став різноманітнішим. Але незважаючи на карети та дрошки, які швидко проїжджали повз нас, незважаючи на доріжки з тесаного каменю та грецьку архітектуру кукурудзяних складів, ми дісталися Hotel de la Nouvelle Russie, не маючи змоги примиритися з виглядом міста; і тут знову нас чекали нові розчарування. Нам говорили багато наших знайомих у Константинополі, що готелі Одеси одні з найкращих у Європі; Таким чином, наше здивування було великим, коли ми не знайшли жодного найпоширенішого реквізиту для мандрівників у тому, на якому ми зупинилися. Ні білизни, ні дзвонів, ні слуг, які б нас обслуговували; було важко дістати графин з водою після півгодини очікування. Наша єдина квартира дивилася на південь, і всі меблі в ній складалися з ліжка, комода та кількох стільців, без клаптика фіранки, щоб пом’якшити яскраве сонячне проміння, яке палило нам очі. А за таке житло треба було платити вісім карбованців на день. Але наше здивування досягло найвищого рівня, коли після того, як ми наказали прилаштувати ліжко, яке було таким жалюгідним у цьому приємному житлі, власник готелю повідомив нам, що кожну річ оплачується окремо. "Що!" Я з великим обуренням вигукнув: «Хіба ми не платимо вісім карбованців на день?» «Звичайно, пані, але аксесуари ніколи не входять у вартість кімнати. Але якщо пані не подобається, немає потреби повністю обставляти ліжко. У нас є генерали та графині, які задовольняються простим матрацом». У нас не було бажання наслідувати приклад їх високоповажності, тому ми були змушені підкоритися умовам господаря. Справедливо, однак, додати, що обставини до певної міри виправдовували деяку непомірну плату, оскільки імператора Миколу та його родину чекали щогодини, а готелі, звичайно, були переповнені військовими та незнайомцями.