Неможливо заперечити, що лорд Реглан був досвідченим джентльменом, таким хоробрим солдатом, який ніколи не володів мечем, привітною, почесною людиною, ревною державною службою, непохитною правдою, відданою своєму обов’язку та своїй професії; але мені здається, що він був людиною сильних упереджень і слабкої рішучості, холодним до тих, кого, подібно до Омара-паші, вважав «вульгарним», без труднощів примушеним впливом сильнішої волі, і схильним залежати від оточуючих там, де він мав використовувати власні очі. У його характері було щось від старого героїчного типу, що компенсувало б навіть серйозніші вади, якби їхні результати не були, у багатьох випадках, такими сумними для нашої зброї; його смерть на чужині під час командування англійською армією зворушила серця його співвітчизників.
Наступного дня були видані такі загальні накази:
Штаб перед Севастополем 29 червня.
«№ 1. Це стає моїм найболючішим обов’язком оголосити армії про смерть її улюбленого командувача, фельдмаршала лорда Реглана, G.C.B., яка меланхолійна подія сталася вчора ввечері близько дев’ятої години.
№ 2. За відсутності генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна командування військами передається мені, як наступному старшому офіцеру, доки не буде отримано подальших наказів з Англії.
№ 3. Начальники відділів і начальники відділів із задоволенням виконуватимуть свої обов’язки, як і раніше.
«Дж. Сімпсон, генерал-лейтенант».