Частина 26

Видовище всередині було надто жахливим, щоб на ньому зупинятися. Французи виносили своїх і російських поранених, і чотири різні купи мертвих утворилися, щоб розчистити шлях. Земля була вкрита калюжами крові, і запах був огидним; зграї мух осіли на мертвих і вмираючих; поламані мушкети, подертий одяг, кашкети, шаки, шаблі, багнети, мішки з хлібом, їдальні й ранці валялися в невимовній плутанині всюди, змішавшись із купами дробу, винограду, уламків гільз, патронів, гільз і каністр, пороху, офіційних паперів і консервних форм. Траверси були настільки високими й глибокими, що було майже неможливо оглянути весь Малакофф з будь-якої точки, а посеред роботи був високий насип землі, призначений або як своєрідний захист від снарядів, або як залишки старої Білої вежі. Гармати, яких було знайдено в роботі шістдесят, усі були корабельними гарматами, встановленими на екіпажах кораблів і працювали в тому ж Аваї, що й корабельні гармати. Було кілька старомодних мінометів дивної форми. Озирнувшись по роботі, можна побачити, що сила росіянина була його слабкістю — він потрапив у власні бомбозахистки. В парапеті твору можна спостерігати кілька входів — дуже вузьких зовні, але спускаючись і розширюючись донизу, відкриваючи кімнати приблизно чотирьох або п’яти футів заввишки, і вісім-десять квадратних. Вони освітлювалися лише ззовні вдень, а вночі, мабуть, була непроглядна темрява, якщо тільки чоловікам не дозволяли ліхтарі. Тут усамітнився гарнізон, піддавшись сильному бомбардуванню. Запах із цих вузьких кімнат був лиходійним, а повітря тхнуло кров’ю й невимовною гидотою. Таких місць було кілька, і вони могли кинути виклик найважчим мінометам у світі: над дахом був шар корабельних щогл, розрізаних на мотлох і ретельно складених на зберігання; потім над ними був суцільний шар землі, а над ним шар габіонів, а над ним знову купа землі.