Посеред усієї нашої плутанини на вулиці почувся важкий тупіт — двері нашого дому були вирвані, і всередину вбігла частина французької піхоти, вигукуючи: «Cassez tous, cassez tous; il faut abattre la maison!» Однак їм пояснили, що така необхідність не є абсолютною і що для них було б набагато краще присвятити себе порятунку. our property. Вони одразу ж погодився і, кидаючись на різні речі в кімнаті, з неймовірною швидкістю переніс їх у сад. Їхні товариші зовні були енергійні, як демони. Вони встановлювалися на дахах будинків поруч із палаючим особняком, розбивали черепицю, руйнували стіни та залишали на них масу руїн за такий короткий час, скільки мені потрібно, щоб написати ці рядки. Вони врятували квартал міста, бо там було мало води, а кілька маленьких ручних двигунів не служили. Морські піхотинці та матроси «Жан-Барта» та «Монтебелло» були висаджені дуже швидко.
Будинок лікаря та ще два, а також більша частина лікарні були зруйновані. Кілька французьких солдатів отримали серйозні поранення, але ніхто не загинув. Завдяки пильності французьких охоронців грабунку не було. Єдина біда, окрім знищення майна в будинках, втрати на двадцять фунтів стерлінгів від доктора Олександра та страху, полягала в тому, що ми були змушені сховатися в наметі, розбитому в цибулевому саду позаду каюти, яка була б дуже приємною резиденцією для ентомолога-ентузіаста, але аж ніяк не була приємною в холодний і вітряний час. ночі, до ненаукових осіб.
Того ж дня сер Де Лейсі Еванс і його співробітники з лондонського Сіті після невеликої затримки пройшли до Скутарі, щоб сформувати Другий дивізіон. 23 числа імператор Микола пройшов Галліполі рано вранці, разом із сером Річардом Інгландом на борту, він прямував до Константинополя, щоб прийняти командування третьою дивізією. Пізніше того ж дня «Трент» з 23-м полком; Тоннінг, з бригадними генералами сером К. Кемпбеллом і Пеннефатером; і «Медвей» з 95-м полком прибув і після короткої затримки попрямував на північ до Скутарі. Ейра, який прибув на «Тоннінг», негайно затримав сер Джордж Браун, який з нетерпінням чекав, щоб спіймати бригадира. Він узявся за роботу, щоб зарядити своїх людей енергією через день-два після прибуття. 44-й (кому генерал зробив комплімент за їхній ефективний стан), 28-й і 4-й були під зброєю щодня о годині ранку, і вони вважали, що їм пощастило, якщо їх звільнили після трьох годин тренувань і маршу. Бригадир завжди був у таборі відразу після світанку.