Частина 5

На військовій раді, що відбулася в квартирі маршала Сент-Арно 24 серпня, було прийнято остаточне рішення. Були присутні маршал, лорд Реглан, генерал Кенроберт, сер Джордж Браун, сер Едмунд Лайонс, сер Джон Бергойн, адмірали Дандас, Хамелін і Бруа, і обговорення тривало кілька годин. Погляди сера Джона Бергойна щодо місця, обраного для нашої висадки в Криму, не зовсім узгоджувалися з поглядами генералів, які нещодавно розвідали найкраще місце. Було б не дуже політично опублікувати рішення цього Собору, навіть якби вони були відомі, хоча таємниці все-таки просочилися крізь зачинені двері та зачинені вікна. Дійсно, тоді було сказано, що лондонські журнали завдали великого лиха, опублікувавши розвідувальні дані щодо пунктів, які підлягали нападу. Деякі люди були настільки абсурдними, щоб заявити з усією серйозністю, що вони зовсім не здивуються, якби всю експедицію проти Севастополя було припинено через статті в англійських газетах. Звичайно, якщо якась «небезпечна інформація» була передана цареві таким чином, вона не була відправлена ​​додому зі штабу армії, а була отримана з джерел, недоступних для кореспондента. Міркування, пов’язані з географічним положенням, здавалося, не мали найменшого впливу на розум людей, які наполягали на надзвичайній припущенні про те, що публікація в лондонській газеті ймовірного плану кампанії вплинула на царя в планах, які він зробив, щоб зустріти нашу атаку. Навіть якби цар вважав цей план правильним — і він цілком міг би мати підозри щодо цього пункту — чи ймовірно, що він візьме на себе труд, як тільки він* прочитає свою ранкову газету, щоб відіслати кур’єра до Криму, щоб підготувати своїх генералів до нападу на певний пункт, який вони, мабуть, досі залишали незахищеним? Його шпигуни в Лондоні надали йому набагато надійніші та кращі послуги. Дебати в парламенті кинули на наші рухи набагато ясніше й чіткіше світло. І все-таки імператор Микола був настільки позитивним, що всі наші приготування були фіктивними, щоб обдурити його, настільки незрозумілими для нього операції вільної преси та свободи слова, що він наполегливо думав, аж до самого передодня спуску, що нашим арміям насправді судилося слідувати за його відступаючими легіонами на Дунаї, і він уперто відкидав усі заклики князя Менщикова про підкріплення.