Частина 3

3 липня надійшла звістка, що Омар-паша прямує з Сілістрії до Ярни, і його можна було очікувати через годину. Було помічено, що турецька піхота на рівнинах унизу впала та скупчилася перед своїми наметами. Близько другої години ледь помітна смуга пилу піднялася над білими лініями дороги, що петляє вдалині над пагорбами, що лежать у напрямку до Шумли, і крізь скло можна було розрізнити дві карети з невеликим ескортом коней, які швидко рухалися до села Девна, і весь персонал поспішив віддати шану Омару-паші, який сів на коня, у супроводі його свит і послідовників, під'їхав на пагорб до табору, в передній частині якого дивізія була вишикувана. Обман державного перевороту був чудовим. Блакитні обриси далеких пагорбів, над якими грали важкі тіні грозових хмар, що швидко збиралися, — зелена долина, усіяна наметами, подекуди позначена чорними масами турецької піхоти, — посушливі піщані береги та сірі скелі, що демонструють різноманітність світла й тіні, — а потім гребінь пагорба, уздовж якого протягом милі сяяли багнети британської піхоти, увінчані брезентовими стінами позаду них — утворювали видовище, яке варто було зайти далеко, щоб побачити. Омар-паша був одягнений акуратно й просто — на його грудях не виблискувала жодного ордену, окрім Зірки Меджиджі, а на його облягаючому синьому сюртуку не було жодного орнаменту, окрім простого золотого погона та позолочених ґудзиків. На ньому була феска, яка виграшно підкреслювала чіткі, чіткі лінії його спокійного й рішучого обличчя, забарвленого під впливом вітру й негоди протягом багатьох років солдатського життя, і колір якого добре контрастував із його білосніжними вусами. По-хамськи і досить