Після того, як французька та англійська кавалерія зайняла долину, відвідини заміських будинків стали набагато систематичнішими. Росіяни повністю відійшли від узбережжя аж до Ялти, цілі дачі на березі були відкриті для заповзятливих осіб, і щоранку в табір заходили араби та в'ючні коні, навантажені найрізноманітнішими предметами; стільці, ліжка, посуд, килими, картини, альбоми, жіночі робочі кошики, вишиті подушки, кухонне начиння, вино та сотні інших речей привозили й продавали по всій дорозі. Для того, щоб припинити ці екскурсії, на перевалі Форос, який зведено на найвищій точці дороги Воронзофі, перед тим, як вона починає спускатися до моря, було розміщено англійський кавалерійський пікет, і нікому не дозволялося туди, окрім як з перепусткою. Але це виправляло ситуацію лише наполовину — тобто жодному англійському солдату не дозволялося вдаватися до кочування; але французькі мародери, як і раніше, приходили належним чином забезпечені перепустками і поверталися з стільки здобичі, скільки могли нести.
Поразка росіян — Відновлення воєнних дій — Хоробрість союзних армій — Наполегливість російської атаки — Звичайний прогноз відступу — Лист імператора, зачитаний російським військам — Перелік військ, залучених на боці союзників — Депеша маршала Пелісьє.
16 серпня відбулася довгострокова атака росіян, яка закінчилася їх повною поразкою. Переміщення великої кількості військ в околицях Севастополя, одностайні повідомлення дезертирів, яких кілька приходило щодня, та інформація, отримана від татар, дали натяк на те, що росіяни мають намір спробувати щастя ще раз у наступальній операції. Хоча спочатку лінія Чорної передбачалася як точка, яку росіяни, швидше за все, атакуватимуть, припущення, яке, до того ж, підтвердили всі дезертири, проте, оскільки велика кількість новоприбулих військ була помічена зосередженими на російських роботах і навколо них, виникли побоювання, що вони можуть спробувати захопити позиції перед Севастополем.