Або рік 185-1 був видатний в анналах Криму своєю суворістю, або ми насолоджувалися сезоном виняткової м'якості в 1855 році. Шторми опустилися над нс і минули; темні небеса загрожували нс і танули в повенях золотих сонячних променів. Вітер, здавалося, самотній був зайнятий тим, що кидав французькі пароплави в море й затримував пошту, що йому дуже вдавалося, тож наші листи відставали від часу з найбільшою регулярністю. Країна була відкрита з усіх боків для екіпажу, людини чи звіра; окопи були сухі; фактично погода представляла нескінченну різноманітність контрастів з тією, що переважала минулого року, і створювала ґрунт для нескінченних спекуляцій і коментарів. Однак не було підстав припускати, що англійська армія мала б підстави радіти тому факту, що милосердя цього сезону запобігло лиху, яке спричинило б брак доріг, надмірна втома та хибна позиція, оскільки безсумнівно, що погана погода паралізувала ворога, відрізала їхні резерви, перешкодила транспортуванню продовольства та підкріплень і завадила їх роблячи ще одну спробу — не під Інкерманом, про силу якого їм довелося засвоїти, а з боку Трактирського мосту або в якійсь точці Чорної, яка тоді була у їхньому володінні, звідки вони могли вирушити на Балаклавську рівнину та здійснити грандіозний наступ на тил наших ліній. Незважаючи на те, що ці лінії були значно посилені, а профіль змінено та покращено, вони були далекі від досконалості чи неприступності. У листопаді, коли переважали чутки про те, що росіяни стягують війська до Байдара з наміром напасти на нас, країна між Чонгаром, Перекопом і Сімферополем була в такому стані, що гарнізон Севастополя можна було прогодувати з великими труднощами, і дуже сильні підкріплення тижнями чекали в Одесі. Миколаєва та Херсона до весни 1855 року. Якби не було цих перешкод, росіяни мали б величезну армію біля Севастополя на початку грудня 1854 року, і якби вони не були готові спробувати ще один Інкерман, вони, безумовно, могли б набагато сильніше притиснути нас в окопах і втомити наших людей сильними та повторними вилазками. Часом навіть одному батальйону було важко пройти з армії Бельбека чи ферми Маккензі до міста або здійснити звичайну допомогу.
Якщо до цих міркувань додати горезвісні настрої та думки високопоставлених осіб, які виступали за відмову від
436 ЕКСПЕДИЦІЯ БІЮЦІЯ ДО КРИМУ.