Акція, підсумком якої є наведена вище телеграфна дописка, була дуже жвавою та гарячою. З першого ж пострілу прибулі до нас дезертири розкрили справжнє чисельне становище російської армії і дали змогу підрахувати підкріплення, які вона послідовно отримувала після битви на Альмі. Це — 1-й контингент, з узбережжя Азії, Керча і Кафли; 2-й — шість батальйонів і загонів морської піхоти з Миколаєва; 3-й — чотири батальйони козаків з Чорного моря; 4-й, велика частина Дунайської армії; і десята, одинадцята і дванадцята дивізії піхоти, що утворюють четвертий корпус під командуванням генерала Данненберга. Ці три дивізії за кілька днів були переправлені експресом з артилерією з Одеси до Сімферополя. Згодом прибули великі князі Михайло та Микола, присутність яких не могла не викликати великого хвилювання серед цього війська, яке разом із гарнізоном Севастополя становить щонайменше 100 000 чоловік.
Саме за таких обставин 45 тис. чоловік цієї армії зненацька атакували Інкерманську висоту, яку англійська армія не могла зайняти достатньою силою. Лише 6000 англійців взяли участь в акції, решта були задіяні в облогових роботах. Вони відважно підтримували атаку до моменту, коли генерал Боскет, прибувши з частиною своєї дивізії, зміг надати таку допомогу, що забезпечила їм успіх. Не знаєш, що хвалити найбільше — енергійну твердість, з якою наші союзники протягом тривалого часу протистояли шторму, чи розумну енергію, яку генерал Боске (який очолював частину бригад Бурбакі та Д'Отемар) продемонстрував, атакуючи ворога, який кинувся праворуч від них.
Третій полк зуавів під командуванням батальйону Монтандон
L T, 2
і Дюбо, у найяскравіший спосіб підтримували давню репутацію цієї сили. Алжирські стрільці (полковник де Вімпфен), батальйон 7-го легкого (командир Вейсьє) і 6-й лінії (полковник де Камос) суперничали один з одним у запалі. Було зроблено три атаки багнетом, і лише після третьої атаки ворог здав землю, вкриту його вбитими й пораненими. Російська польова та позиційна артилерія була значно переважаючою за чисельністю і займала керівне становище. Дві кінні батареї під командуванням пана де ла Бусіньєра та батарея другої піхотної дивізії під командуванням пана Барваля (всі під наказом полковника Форже) вели боротьбу протягом усього дня разом з англійською артилерією.