Тісний, 1* каже інший. І вони були, що стосується взяття каменоломень, але їм довелося битися всю ніч.
Коли стемніло, наша передова батарея під Зеленим пагорбом дуже гарно вправлялася, перекидаючи снаряди над головами наших людей у росіян. З деформованих контурів Кар’єрів палахкотіла й виблискувала вогняна смуга, яка коливалась, подібно кільцю газу, що світиться у вітряну ніч; спроба вирвати їх з-під контролю була відчайдушно підштовхнута, росіяни кинулися з мушкетного вогню, що завдало нам немалих втрат, і коли вона піднялася до ущелини, борючись зі свіжим вітром, звук удалині був наче вода, яка одночасно ковтнула з тисячі пляшок.
Тим часом падіння Мамелона аж ніяк не привело до кінця битви на боці наших союзників. Зуаві, підбадьорені своїм успіхом, зайшли надто далеко й мріяли потрапити до Круглої вежі шляхом перевороту. Новий урожай битви виріс над усією проміжною западиною між ним і Мамелоном, і брижі мушкетних пострілів хлюпали й стрибали по широкому схилу пагорба. Комбатантів також було недостатньо для перемоги, але їх вистачило для кровопролитного й тривалого змагання, змагання, на перший погляд, набагато жорстокішого, ніж те, що йому передувало. Сама вежа, точніше, безславний пень того, що колись було Круглою вежею, приймала й кидала постріли, снаряди й мушкети з найдикуннішим запалом і швидкістю. Вогонь його мушкету був схожий на полум’я, що котилося вперед і вперед із танцювальним рухом, і, незважаючи на те, що він був карликовий на відстані та побачений нами в профіль, навряд чи можна було порівняти з чимось, малим чи великим, хіба що ноти фортепіано спалахували вогонь під час якоїсь швидкої мелодії. Наші артилеристи, спостерігаючи за тривалістю та ціллю сутички, подвоїли свої зусилля та з дивовижною точністю кинули свої снаряди в Круглу вежу, завдаючи величезної шкоди захисникам. Було темно, і кожен з них виступав навпроти неба, коли воно здіймалося чи наносилося. Від Ґордонової батареї та Другої паралелі вони один за одним пливли й занурювалися в огородження, до якого зуави виграли собі дорогу без підтримки, час від часу сповіщаючись швидким і рішучим дзвоном круглого пострілу. Російська оборона, а не їх оборона, розсипалася перед цим величезним вогнем, але, з іншого боку, атака, не підживлюючись, оскільки вона не була задумана, почала слабшати і поступово згасала.