Жоден мандрівник чи художник не зможе віддати належне пейзажам Босфору. Він багато в чому нагадує норвезький фіорд. Можливо, округлі контури пагорбів, світло-насичена зелень рослинності, пишність дерев, квітів і трави роблять його ще більше схожим на береги Кілларні чи Віндермір. Води, що витікають із Чорного моря, в одній частині стиснуті пагорбами, що збільшуються, на ширину трохи більше милі, а в іншій розширюються в ширину в чотири рази більшу, течуть тринадцять миль у блакитній повені, як Рона, що витікає з Женевського озера, аж поки вони не змішуються з Мармуровим морем, пропускаючи у своєму руслі прекрасні групи лісів і долин, ярів і схил пагорба, вкритий найряснішим килимом із листя та леза. Кіоск і майданчик для розваг, бастіон із амбразурою та завіса з бійницями, веселий сад, вілла, мечеть і особняк прикрашають береги безперервними лініями від підніжжя фортів, які керують входом, аж до вершини краси сцени, де імператорське місто Костянтина, розташоване різнокольоровими терасами від краю Золотого
Ріг, бентежить око масивами листя, червоними дахами, різноманітними стінами та фронтонами, увінчаними фризом білосніжних мінаретів із золотими вершинами, та симетричним розмахом Святої Софії. Пагорби різко піднімаються вгору на висоту від 200 футів до 600 футів і обмежені біля підніжжя набережними, які тягнуться вздовж європейської сторони, майже безперервно, від Пера до Буюкдере, приблизно за п'ять миль від Чорного моря. Ці причали також дуже численні на азіатській стороні.